Санніков Андрій Олегович

Андрій Олегович Санніков (біл. Андрэй Алегавіч Саньнікаў; нар. 8 березня 1954, Мінськ) — білоруський політичний та громадський діяч, координатор громадської програми «Європейська Білорусь».

Санніков Андрій Олегович
Саньнікаў Андрэй Алегавіч
Народився	8 березня 1954(1954-03-08) (71 рік) Мінськ
Громадянство	Білорусь
Місце проживання	Мінськ
Діяльність	дипломат, активіст, політик
Галузь	дипломатія[1] і політика[1]
Alma mater	Мінський державний лінгвістичний університет
Знання мов	білоруська[1]
Членство	European Belarusd
Батько	Q107709013?
Брати, сестри	Irina Bogdanovad
У шлюбі з	Iryna Khalipd
Нагороди	Премія Бруно Крайського премія Франтішека Олехновичаd (2017)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Санніков.

Знає білоруську, російську, англійську та французьку мови.

Дід Саннікова Костянтин був відомим білоруським режисером, народним артистом БРСР^[2], одним із засновників Національного Купайлівського театру.^[3].

Кар'єра

СРСР

Закінчив перекладацький факультет Мінського державного інституту іноземних мов. Працював у Пакистані в нафтовій компанії та в Єгипті на будівництві алюмінієвого заводу. У 1980—1981 роках працював у Товаристві дружби з іноземними країнами. У 1982—1987 роках працював у Нью-Йорку в секретаріаті ООН. 1989 року закінчив дипломатичну академію МЗС СРСР у Москві.

Білорусь

• У 1992—1995 роках очолював білоруську делегацію на переговорах щодо звичайного та ядерного роззброєння з правом підпису від імені країни.^[4].

• У 1993—1995 роках працював радником представництва Білорусі в Швейцарії.

• У 1995—1996 роках був заступником міністра закордонних справ Білорусі, мав ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

• У листопаді 1996 року напередодні референдуму подав у відставку на знак протесту.

• У листопаді 1997 року Санніков виступив ініціатором «Хартії'97», став її міжнародним координатором.

• 1998 року разом із Геннадієм Карпенком створив Координаційну раду демократичних сил Білорусі.

• 2008 року Андрій Санніков разом із Віктором Івашкевичем, Михасем Мариничем та іншими відомими політиками став ініціатором громадянської компанії «Європейська Білорусь»^[5], яка ставить собі за мету вступ Білорусі до Європейського Союзу.

• 2010 року Санніков подав свою кандидатуру на вибори президента Білорусі.

Громадська діяльність

• У 1998—2002 роках був ректором Народного університету, неформального освітньо-просвітницького проекту.
• 2005 року став лауреатом міжнародної премії імені Бруно Крайського в галузі захисту прав людини.^[6].

Президентські вибори 2010

Через участь в акції протесту проти фальсифікації виборів Саннікова та його дружину разом із іншими опозиційними кандидатами було затримано.^[7][8] За словами адвоката Саннікова, його було жорстоко побито і його фізичний стан важкий.^[9] 28 грудня адвокат повідомив, що у його підзахисного зламані ноги, і з того, як він говорить та тримається, можна зробити висновки про ймовірні пошкодження головного мозку.^[10]

14 травня 2011 року Саннікова було засуджено до 5-ти років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень 19 грудня 2010 року.^[11]. Після 16 місяців ув'язнення під тиском міжнародної спільноти він вийшов на волю, однак невдовзі змушений був втекти з Білорусі та шукати політичного притулку у Великій Британії. Він продовжує виступати за вільну і демократичну Білорусь без репресивного режиму Лукашенка.

Сім'я

Одружений, має двох синів. Дружина — білоруська журналістка Ірина Халіп^[ru].