Сарана

Сарана́ — спільна назва шкідливих видів комах ряду прямокрилих підряду саранових, які здатні збиратися у зграї; при масовому розмноженні знищує посіви сільськогосподарських культур на великих площах. За підрахунками фахівців, рій комах в один квадратний кілометр за добу може знищити врожай, яким би нагодували 35 тис. осіб. Під час масової міграції шкідник здатен знищити весь посів у короткі терміни, а втрати врожаю можуть становити від 25 до 100 %. А розмір рою сарани може сягати до декількох сотень квадратних кілометрів і здатен долати, за різними даними, до 150–300 км на добу^[1][2].

?Сарана
Пустельна сарана, Schistocerca gregaria Самець (зверху) та самиця
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Надклас:	Шестиногі (Hexapoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Прямокрилі (Orthoptera)
Підряд:	Caelifera
Родина:	Acrididae
Підродина:	Cyrtacanthacridinae, Oedipodinae, Gomphocerinae
Посилання
Вікісховище:	Caelifera

В Україні найнебезпечнішими видами є сарана перелітна (Locusta migratoria L.) і прус італійський (Calliptamus italicus L.). Перелітна сарана розмножувалась у плавнях Дунаю, Дністра, Дніпра та деяких інших річок і робила перельоти на північ до 58 — 62° північної широти. Розміри комах — від 2 до 10 см завдовжки. Загалом різновидів сарани в Україні нараховують до 20 видів.

Вагомий внесок у вивчення й боротьбу з цими шкідниками зробили полтавці Ф. К. Лук'янович, І. І. Красильщик і О. О. Оглоблін.

Поодинока та стадна фази

Близько десятка видів сарани змінюють свій розвиток залежно від щільності комах. Якщо личинка не бачить навколо багато інших личинок, то вона розвивається в поодиноку форму. В тому разі, коли личинок багато, нервова система запускає гормональні зміни, які призводять до змін у розвитку, що ведуть до утворення стадної фази^[3].

Німфи одиночної (вгорі) та стадної (внизу) фаз пустельної сарани (Schistocerca gregaria)

Історія

Напад сарани в біблійному П'ятикнижжі описано як восьма єгипетська кара. Це одне з найстрашніших знамень і лих, які начебто спіткали єгиптян за відмову фараона звільнити синів Ізраїлевих і дозволити Мойсеєві вивести їх із Стародавнього Єгипту.

І подув сильний вітер, і від того налетіли полчища сарани, пожерти всю зелень аж до останньої травинки на землі[4].

У Старому Заповіті є близько 100 згадок комах та інших членистоногих, але найбільше, 40, присвячені сарані та коникам^[5].

Згідно з Плінієм у 125 році н. е. нашестя сарани призвело до голодної смерті 800 тис. осіб у римських колоніях Киренаїка та Нумідія^[5].

У 1958 році в Ефіопії сарана знищила 167 тис. т зерна, чого б вистачило для харчування мільйона людей впродовж року^[5].

У 1986-1989 роках нашестя пустельної сарани^[en] охопило понад 60 країн. Розмноження почалося 1986 року, у 1987 році сарана розмножилася в країнах Сахельського поясу та до кінця року досягла північного заходу Африки. За 1988 рік пустельна сарана поширилася на всю Північну Африку, Сахель, Судан, Близький Схід, Південно-Східну Азію, а в жовтні перетнула Атлантичний океан та потрапила на Карибські острови. Втім, кількість комах почала різко знижуватися в останньому кварталі 1988 року, й до березня 1989 року нашестя завершилося завдяки природним факторам та спеціальним агротехнічним заходам^[6].

За даними ООН, різке збільшення числа роїв сарани в Західній Африці в 2003-2005 роках обійшлося країнам цього регіону в $2,5 млрд. За оцінками ООН, пустельна сарана зараз впливає на життєдіяльність кожної десятої людини на Землі, що робить її найнебезпечнішою в світі мігруючою зброєю^[7].

Нашестя сарани в Україні

2025

У липні в Запорізькій області було виявлено осередки єгипетської сарани Anacridium aegyptium чисельністю 40-50 екземплярів на м², а подекуди до 80 екз. на м², рої якої поширилася з території колишнього Каховського водосховища. Вона може з'їдати рослини, листя, квітки, що за оцінками експертів може спричинити втрату від 20 % до 100 % врожаю^[8][9]. Згідно з повідомленням фахівців відділу охорони природи Національного заповідника «Хортиця» (Запорізька область), в деяких окремих районах області спостерігається спалах чисельності перелітної сарани Locusta migratoria, яка вважається небезпечним шкідником сільського господарства^[10]. Шкідник охопив близько 2991,6 га Запорізької області. Особливий режим на тлі загрози ввели у Комунарському районі Запоріжжя^[11]. Найбільше уражень зафіксовано в рекреаційних зонах, на землях несільськогосподарського призначення, а також уздовж берегів Дніпра^[12]. У Головному управлінні Держпродспоживслужби в Запорізькій області повідомили, що причиною спалаху стали посушливі роки та відсутність обробки ґрунтів, через що комахи швидко розмножуються й мігрують на великі відстані^[13].

Станом на 23 липня, збільшення чисельності шкідника спостерігається також у Дніпропетровській області. Раніше сарана була помічена на окремих територіях Запорізької, Херсонської та, осередково, на південному заході Одеської області^[14]. З 23 червня особливий режим захисту рослин був запроваджений на майже 300 гектарах Херсонщини. Там сарана уразила 27 гектарів посівів соняшнику. На початку липня в Болградському районі Одещини зафіксували міграцію сарани з півдня Молдови, зокрема на полях, де зібрали врожай ріпаку, пшениці та ячменю^[15]. Сарану також помітили у Дніпрі, Кривому Розі та у Вінниці^[16].

Ентомологи назвали комплексні причини нашестя сарани:

• підрив Каховської ГЕС створив вологі території, ідеальні для розмноження сарани;
• кліматичні зміни та природні цикли^[17].

Масове нашестя сарани у південних регіонах України значною мірою стало наслідком війни в України, яке робить неможливим використання традиційних методів боротьби з шкідниками ^[18].

Методи боротьби з сараною

Основні методи боротьби включають профілактику, хімічний, та біологічний контроль за допомогою природних ворогів шкідників.

• Профілактичні заходи — регулярні обстеження територій розмноження, моніторинг погодних умов та екологічного стану середовища, що сприяє розвитку сарани. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9:00 або з 18:00 і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на верхівках рослин. Порогові рівні саранових: економічний поріг шкідливості личинок нестадних кобилок складає 5-10, італійського пруса — 2-5 екз/м².
• Хімічний контроль залишається основним методом боротьби з роями та зграями сарани. Використовуються переважно органофосфатні хімікати в малих концентрованих дозах. Цей метод забезпечує високу ефективність при мінімальному впливі на навколишнє середовище. Застосовують суцільні оброблення, крайові (навколо посівів), локальні – у місцях високої концентрації шкідника (куліги, зграї) інсектицидами згідно з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»^[19],^[20]. Обов’язково за 3 доби необхідно попередити голів виконавчих комітетів сільських та селищних рад, власників пасік про час та місце проведення хімічного оброблення посівів сільськогосподарських культур^[21].
• Біологічний контроль включає використання природних ворогів сарани, включаючи грибкові патогени, паразитів та хижаків. Цей підхід особливо ефективний для довгострокового контролю популяції. З птахів саранових винищують: лелеки, шпаки, граки, дикі качки, чайки. Кубушки саранових знищують личинки наривників (Coleoptera, Meloidae), яйця — личинки жужелиць із родів Calosoma та Amara. Яйця перелітної, італійської, мароккської сарани, темнокрилого, хрестового та інших коників знищують личинки мух бренівок (Bombyliidae).

Найефективніший підхід до боротьби з сараною поєднує раннє попередження, швидке реагування, міжнародне співробітництво та використання сучасних технологій при дотриманні екологічних стандартів^[22],^[23].