Сатурналії

Не плутати з Сатурналієм.

Сатурна́лії (лат. Saturnalia) — свята на честь Сатурна, встановлені в Римі у V ст. до н. е. на спогад про Золоту добу, яка, нібито, була на землі за урядування цього бога. Сатурналії, що починалися 17 грудня і тривали 3 дні (від часу Доміціана 5 днів) (з I ст. до н.  е.  — уже 7 днів), були святом згоди й рівності. На час сатурналій припинялися всі роботи, раби сідали до столу разом із своїми панами, які їм прислуговували. В ці дні зникала не тільки нерівність станів, а й будь-яка ворожнеча, відкладалися суди й виконання вироків над засудженими, у цей час навіть не годилося обмірковувати воєнні плани. Сатурнові приносили жертви, веселі процесії йшли вулицями міста на бенкети й забави. Батькам родини давали різні пам'ятні подарунки, найчастіше воскові свічки та ляльок із глини. Приміщення прикрашали плющем та падубом^[2]. Імператори в ці дні влаштовували пишні ігри. Деякі обряди з сатурналій перейшли до християнської релігії^[3].

Сатурналії
Названо на честь	Сатурн[1]
Країна	Стародавній Рим
На честь	Сатурн і Золота доба
День	17 грудня, 18 грудня, 19 грудня, 20 грудня, 21 грудня, 23 грудня і 22 грудня
Сатурналії у Вікісховищі

Історія

Сатурн тісно стосувався сільського господарства. Маючи зв'язки з корінними італійськими божествами та, можливо, також грецьким богом Кроносом, він був божеством, яке навчило людей землеробству. Римляни вірили, що коли правив Сатурн, світ переживав Золоту добу процвітання та щастя^[3].

Попри твердження Лівія, що свято запровадили на початку V ст. до н. е., воно напевне почалося набагато раніше. Спочатку це було одноденне свято. Сатурналії згодом подовжили до тижня до часів Пізньої республіки. Октавіан Август скоротив святкування до скромніших трьох днів, але його наступник Калігула збільшив їх до п'яти днів. На практиці сатурналії ймовірно все одно святкували повні сім днів, незважаючи на офіційні укази^[3].

Подібність обрядів і час — згодом перенесений на грудень — свідчать про сильний вплив на християнське святкування Різдва^[3].

Святкування

Скульптурна група митця Ернесто Біонді. Сатурналії Біонді

Дата була пов'язана з сезоном озимої сівби, який у сучасній Італії триває з жовтня по січень^[4].

Святкування сатурналій включало дарування подарунків, веселощі та зміну ролей, завдяки чому вони стали одним із найпопулярніших свят. Обмін ролями, можливо, призначався для зняття соціального тиску, що накопичувався протягом року в рамках суворих соціальних умовностей римського суспільства^[3].

Сатурналії проводив «вождь сатурналій». Іноді його називають «Володарем безладдя». Його обирали з найнижчих членів домогосподарства та надавали право влаштовувати безтурботні бешкетування. Раби на час сатурналій отримували свободи, якими користувалися звичайні громадяни, могли грати в азартні ігри, напиватися на публіці. Влаштовували низку бенкетів, вечірок, ігор та веселощів^[3].

У храмі Сатурна, розташованому у північно-західному кутку Римського форуму, ноги статуї Сатурна символічно звільнялися від вовняних пут, якими він був зв'язаний до кінця року. Цей акт призвів до того, що Сатурн асоціювався зі звільненням^[3].

Закінчення святкувань відзначалося купівлею та даруванням свічок, солодощів, теракотових і воскових фігурок^[3][4]. Щодо свічок, за легендою, Геркулес радив використовувати «вогні» замість людських жертвопринесень (phos, що означає як «світло», так і «людина»)^[4].