Сафонов Григорій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сафонов.

Сафонов Григорій Миколайович (рос. Сафонов Григорий Николаевич, нар.26 жовтня 1904, Ростов — пом.1972, Москва) — радянський державний діяч, бригвоєнюрист, державний радник юстиції 1 класу, депутат Верховної Ради РРФСР 2 скликання, Генеральний прокурор СРСР у 1948—1953 роках.

Григорій Сафонов
рос. Григорий Николаевич Сафонов
Григорій Сафонов, 1945 р.
Народився	13 (26) жовтня 1904  Ростов Великий, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер	1972  Москва, СРСР
Поховання	Q136441108?
Країна	СРСР Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	юриспруденція
Alma mater	Петербурзький університет
Посада	Генеральний прокурор СРСР
Військове звання	бригвоєнюрист
Термін	1948—1953
Попередник	Костянтин Горшенін
Наступник	Роман Руденко
Партія	КПРС
Батько	Миколай Сафонов
Нагороди

Життєпис

Народився 13(26) жовтня 1904& року в місті Ростові Ярославської губернії в родині власника кузні. Працювати почав у 14 років ковалем. За 1922—1925 роки закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету.

• З грудня 1925 р. був помічником юрисконсульта машинобудівного тресту в Ленінграді.
• З грудня 1926 р. служив у 48-му стрілецькому полку в місті Стара Русса.
• З лютого 1928 р. був юрисконсультом ремонтно-механічного заводу та експортної бази наркомату шляхів сполучення в Ленінграді.
• У квітні 1929 р. став завідувачем юридичного бюро Невського машинобудівного заводу ім. В. І. Леніна в Ленінграді. Одночасно читав курс лекцій з цивільного права в Інституті радянського права, а пізніше — в Ленінградському університеті. У тому ж 1929 р. став членом КПРС.
• З грудня 1935 р. був прокурором Окуловського району Ленінградської області.
• Від січня 1939 р. був прокурором Кіровського району Ленінграду.
• З травня 1939 р. служив в Прокуратурі СРСР, був начальником відділу.
• З грудня 1939 р. — заступник, а потім і Перший заступник Прокурора (з березня 1946 р. — Генерального прокурора) СРСР.

У 1941-1944 рр. входив до складу секретної комісії Політбюро ЦК ВКП(б) у судових справах, що затверджувала всі вироки про смертну кару в СРСР. Як заступник Генерального Прокурора, а згодом і як Генеральний Прокурор СРСР, брав безпосередню участь у масових репресіях. Видавав накази про порядок розслідування справ у порядку спрощеного судочинства. У той же час намагався дотримуватися (і орієнтував прокурорів) на дотримання законності в рамках діючих норм.

У 1945-1946 рр. брав участь у Нюрнберзькому процесі^[1].

З 1947 р. був членом Постійної комісії з проведення відкритих судових процесів з найбільш важливих справ колишніх військовослужбовців німецької армії і німецьких каральних органів, викритих у звірствах проти громадян СРСР на тимчасово окупованій німцями території Радянського Союзу. Брав участь в організації фальшування судових процесів над німецькими та японськими військовополоненими.

З 04 лютого 1948 р. — Генеральний прокурор СРСР. 30 червня 1953 р. відсторонений від посади.

З березня 1955 р. працював заступником Московського окружного транспортного прокурора. З травня 1957 р. був заступником начальника відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ Прокуратури РРФСР. Став потім прокурором слідчого управління прокуратури РРФСР. Був депутатом Верховної Ради РРФСР 2 скликання.

Був нагороджений двома орденами Леніна.

У січня 1968 р. вийшов на пенсію. У 1972 р. помер у Москві. Його прах похований в колумбарії Новодівичого кладовища в Москві.

Праці

• «Настольная книга следователя» под общ. ред. Ген. Прокурора СССР Г. Н. Сафонова, изд. «Государственное издательство юридической литературы», г. Москва, 1949 г. — 867 с. — С.465-469 (рос.)