Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Сахаров Андрій Дмитрович
радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру 1975 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Андрі́й Дм́итрович Са́харов (рос. Андре́й Дми́триевич Са́харов; 21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР (з 1953 року), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.
.svg){kind=link}
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
У 1948 році приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, у 1975 році був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми та мужню боротьбу зі зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»).
Напередодні XXIII з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими в листі до Леоніда Брежнєва застерігав про небезпеку відродження сталінізму в СРСР.
У 1968 році опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», у якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Йосипа Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).
У 1970 році разом із фізиком Валентином Турчином та істориком Роєм Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. Того ж року (1970) Андрій Сахаров разом з Андрієм Твердохлєбовим[ru] і Валерієм Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини СРСР.
З 1972 року Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за Валентина Мороза, В'ячеслава Чорновола, Леоніда Плюща, Івана Багряного, Ніну Строкату-Караванську, Василя Стуса та ін.
Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і у своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. У 1960-х та 1970-х багато з тодішніх ідей вважали фантастичними, справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча й обговорювалися різноманітними вченими. Крім того, керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. У 1974 році він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки. Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС надаватиме кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами та людьми»[3].
У 1980 році разом зі своєю другою дружиною, дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер, був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.
Наприкінці 1986 року Сахарову дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.
За ініціативою академіка Андрія Сахарова 1988 року розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу»[4].
Remove ads
Пам'ять
На його честь названо астероїд 1979 Сахаров[5].
Вулиця Академіка Сахарова у містах Львів, Тернопіль, Одеса.
Вулиця Сахарова у містах Дніпро, Сімферополь, Кривий Ріг, Миколаїв, Коломия.
Міст імені Андрія Сахарова[nl] між містами Арнем і Гюссен у Нідерландах.
Див. також
Примітки
Джерела та література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads