Сахненко Володимир Демидович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сахненко.

Володи́мир Деми́дович Сахне́нко (нар. 10 січня 1930, с. Сульське Сумської області, УРСР — 31 липня 2008, Тула) — художник і кераміст, член Спілки художників СРСР з 1967 року^[1]. Батько художника Івана Сахненка.

Сахненко Володимир Демидович
Народився	10 січня 1930(1930-01-10)  Сульське, Білопільський район, Сумська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	31 липня 2008(2008-07-31) (78 років)  Тула, Росія
Країна	Росія
Діяльність	художник, кераміст
Alma mater	Московський академічний художній ліцейd
Знання мов	російська
Медіафайли у Вікісховищі

Закінчив у 1951 р. Ворошиловоградське художнє училище. У 1951—1953 рр. навчався в московському Академічному інституті їм. Сурикова, де познайомився з Іллею Кабаковим^[2] і своєю майбутньою дружиною, скульптором Зоєю Рябченко^[3]. З 1957 р. — учасник виставок. Жив і працював в Тулі.

Кераміка

Створював монументальні роботи, екстер'єрну кераміку і просто керамічне домашнє начиння. Утилітарність і декоративність не заважали мистецтву, радше допомагали заховати крамольні для радянського часу експерименти з малюнком і формою, які пізніше продовжилися в живописі.

Його роботами прикрашені палаци культури, Тульський драматичний театр, готельний комплекс «Інтурист» в Ялті, урядова дача в Форосі. Кераміка Володимира Сахненка є в Державному музеї історії культури Узбекистану в Самарканді, в Хаммеровському торговому центрі в Москві^[4].

Майже до кінця життя працював щодня у своїй майстерні на щекинському заводі «Кислотоупор», створюючи глечики, вази, амфори, квіткові горщики, багатоскладові керамічні конструкції, керамічні скульптури істот тощо.

Використовував шамот, часто разом з глазур'ю. Наприкінці 1970-x знайшов термостійкий склад блакитно-зеленої глазурі, що витримує випал при температурах, які спалюють звичайні лазур або кобальт. Такій глазурі не страшні будь-які екстремальні погодні умови, включаючи мороз. Майже сорок років глазурована кераміка Сахненка стоїть просто неба в Самарканді і Криму.

Живопис

У 70-ті роки художник написав 13 великих чорно-білих абстрактних полотен (зараз у зібранні «Ерарти»)^[5]. На початку 1980-х років В. Д. Сахненко перейшов до створення яскравих за колоритом живописних творів: портретів, натюрмортів і картин за біблійними мотивами. Його творча манера (як у живописі, так і в кераміці) характеризується легкістю переходу від фігуративності до абстракції й орнаментальності.

Великі зібрання робіт

• Музей сучасного мистецтва «Ерарта», Санкт-Петербург
• Галереї «Арт-сезон» і «Арт-караван», Москва
• Державний музей історії культури Узбекистану (колишній Музей імені Акмаля Икрамова), Самарканд
• Тульський музей образотворчих мистецтв

Окремі виставки

• 1999 — галерея «На старій Басманній», Москва, спільно з сином Іваном Сахненком
• 2005 — «Осінній марафон», ЦДХ, Москва, спільно з Іваном Сахненком, Аветиком та ін.
• 2006 — «Одкровення кольору», ЦДХ, Москва, персональна виставка, галерея «Арт-Караван»
• 2007 — «Абстрактне мистецтво. XXI століття, початок», ЦДХ, Москва

Галерея

Кераміка

• 
  Велика ваза на даху готелю Ялта-Інтурист
• 
  Фіруги в парку готелю Ялта-Інтурист
• 
  Амфори в парку готелю Ялта-Інтурист
• 
  Дві амфори на даху готелю Ялта-Інтурист
• 
  Дві керамічні фігури в парку готелю Ялта-Інтурист
• 
  Дві амфори в холі басейну готелю Ялта-Інтурист
• 
  Дві декоративні амфори при вході в басейн готелю Ялта-Інтурист
• 
  Сільничка
• 
  Сервіз, 1979, зібрання ТОХМ

Живопис

• 
  Адам і Ева, 1979, полотно, олія, 75х58
• 
  Рози, 1979, полотно, олія, 57х68
• 
  Про любоу, 1980, полотно, олія, 100х95
• 
  Визнання, 1980, полотно, олія, 100х93
• 
  Композиція, 1980, полотно, олія, 105х65
• 
  Семилисник, 1980, полотно, олія, 72х63
• 
  Мадонна з немовлям, 1981, полотно, олія, 100х53
• 
  Волхви, 1981, полотно, олія, 128х102
• 
  Сергій, 1982, полотно, олія, 113х63
• 
  Натюрморт з лимоном, 1982, полотно, олія, 85x90
• 
  Тайна вечеря, 1982, полотно, олія, 85x320