Саєнко Василь Тарасович

Васи́ль Тара́сович Сає́нко (нар. 1920 — пом. 1988) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир танка Т-34 55-го гвардійського танкового полку 12-ї гвардійської механізованої бригади 5-го гвардійського механізованого корпусу (4-та гвардійська танкова армія), гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Василь Тарасович Саєнко
Народження	21 січня 1920(1920-01-21) Дякове, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Українська СРР
Смерть	2 липня 1988(1988-07-02) (68 років) Херсон, Українська РСР, СРСР
Поховання	Херсон
Країна	УНР  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Освіта	Сталінградське військове танкове училище
Роки служби	1940—1961
Партія	КПРС
Звання	Майор
Формування	12-а гвардійська механізована бригада
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саєнко.

Життєпис

Народився 21 січня 1920 року в селі Дяковому, нині — Шевченкове Перше Вовчанського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 6 класів школи. Працював слюсарем на Харківському електромеханічному заводі.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. Учасник німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. До серпня 1942 року воював на Західному фронті. Двічі був контужений. У 1943 році закінчив Сталінградське танкове училище.

З жовтня 1943 року — командир танка Т-34 55-го гвардійського танкового полку 12-ї гвардійської механізованої бригади на 2-му та 4-му Українських і 1-му Білоруському фронтах.

Особливо відзначився під час Берлінської операції радянських військ. Успішно форсувавши річки Нейсе і Шпрее, увійшов у прорив і діяв у складі передового загону бригади південно-західніше Берліна. З 25 квітня по 2 травня 1945 року, перебуваючи у тилу супротивника в районі населеного пункту Гольцов провінції Бранденбург, перерізав шляхи Гольцев — Бранденбург, Брюк і Бельциг і протягом 7 діб утримував їх у складі передового загону, не даючи змоги супротивнику прорватися до оточеного південно-західніше Берліна угруповання.^[1]

Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1949 році закінчив Курси удосконалення офіцерського складу. Проходив службу у складі 332-го гвардійського танкового Варшавського полку (вч пп 47598, м. Нойруппін) Групи радянських військ у Німеччині. У 1961 році майор В. Т. Саєнко вийшов у запас.

Мешкав у Херсоні. Працював у відділі кадрів Херсонського нафтопереробного заводу. Помер 2 липня 1988 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії лейтенантові Саєнку Василю Тарасовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8854).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (12.04.1945, …) і медалями.