Меняльщіков Саїд Джиганович

Саїд Джиганович Меняльщіков (22 квітня 1936, Татарська Пішля, Рузаєвський район, Мордовська АРСР, СРСР — 21 вересня 2000, Москва, Росія) — художник, художник-постановник ігрового кіно; лауреат Державної премії СРСР (1981).

Меняльщіков Саїд Джиганович
Народився	22 квітня 1936(1936-04-22)  Рузаєвський район, Мордовська АРСР, Середньоволзький крайd, РСФРР, СРСР
Помер	21 вересня 2000(2000-09-21) (64 роки)  Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	художник, художник-постановник
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
IMDb	ID 0579919

Біографія

Народився 22 квітня 1936 року в селі Татарська Пішля Рузаєвського району Мордовської АРСР.

Жив в Ногінську Московської області на Робочій вулиці. Навчався в міській школі № 14^[1].

У 1956 році закінчив театрально-декораційне відділення Московського обласного художнього училища імені 1905 року (нині Московське державне академічне художнє училище пам'яті 1905 року), майстерня професора Віктора Шестакова^[2]; в 1962 році закінчив художній факультет ВДІКї (нині Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова), викладачі Борис Дубровський і Юрій Піменов.

З 1962 року працював художником-постановником кіностудії «Мосфільм».

Помер 21 вересня 2000 року в Москві.

Творчість

Художник-постановник фільмів:

1965—1967 роки — «Війна і мир» 1967 рік — «Софія Перовська» 1969 рік — «Ватерлоо» 1970 рік — «Повернення Святого Луки» 1971 рік — «Пропажа свідка» 1971 рік — «Якщо ти чоловік. . .» 1972 рік — «Розповідь про один день» (короткометражний) 1973 рік — «Людина в штатському» 1975 року — «Алмази для Марії» 1976 року — «Розвага для старичків» 1978 року — «На новому місці» 1979 рік — «Москва сльозам не вірить» 1980 рік — «Вершник на золотому коні»

1981 року — «Полин — трава гірка» 1982 рік — «Балада про доблесного лицаря Айвенго» 1983 рік — «Молодість», випуск 5-й (кіноальманах) 1984 року — «Спадщина» 1984 року — «Клініка» (кіноальманах) 1985 рік — «Заповіт» 1988 рік — «Шураві» 1989 рік — «Леді Макбет Мценського повіту» 1989 рік — «Без надії сподіваюсь» 1989 рік — «Убити дракона»- кінофільм-притча Марка Захарова 1990 рік — «А в Росії знову окаянні дні» 1991 рік — «Маестро з ниточкою» 1992 рік — «Офіціант з золотим підносом»

Нагороди

Державна премія СРСР 1981, за фільм "Москва сльозам не вірить"