Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Свобода пересування робочої сили

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Свобода переміщення робочої сили — одне з політичних досягнень Європейського союзу. Є складовою політики вільного пересування осіб та однією з чотирьох свобод ЄС (свобода руху товарів, свобода руху послуг, свобода переміщення робочої сили та свобода руху капіталу).

Свобода переміщення робочої сили регулюється статтею 45 TFEU, яка говорить наступне:

Ліві лапки
  1. В рамках Європейського Співтовариства має бути забезпечена свобода переміщення робочої сили.
  2. Така свобода пересування тягне скасування будь-якої дискримінації за ознакою громадянства між працівниками держав-членів у всьому, що стосується найму, винагороди та інших умов праці та зайнятості.
  3. Це тягне за собою права, з урахуванням обмежень, виправданих з причин громадського порядку, громадської безпеки або громадського здоров'я:
    приймати запропоновану роботу;
    вільно пересуватися по території держав-членів для цієї мети;
    залишитися в державі-члені ЄС з метою працевлаштування згідно з положеннями, регулюючими зайнятість громадян даної держави, встановлених законом та нормами;
    залишатися на території держави-​​члена після виконання умов контракту, за яким особа виконувала роботу на території держави-члена, у відповідності до умов, встановлених Європейською комісією.
  4. Положення цієї статті не застосовуються до зайнятості на державній службі. [1]
Праві лапки

[2][3]

Remove ads

Історія

Стаття 69 Паризького договору про заснування Європейського об'єднання вугіля та сталі[4] встановлює право на вільне пересування працівників у цих галузях. Частина 3 Римського договору про створення Європейського економічного співтовариства[5] надає право на вільне пересування робочої сили в рамках Європейського економічного співтовариства. Директива 2004/38/ЕС про право на вільне пересування і проживання об'єднує різні аспекти права на рух в одному документі, замінивши директиву 1968/360/EEC. У ньому також уточнюється процедурні питання, а також закріплюються права членів сім'ї громадян Європейського союзу вристанням свободу пересування.

Remove ads

Визначення поняття «працівник»

Значення терміна «працівник» визначається законодавством Європейського Союзу.[6][7]

  • Цільове призначення: згідно прецеденту, встановленим Європейським судом, права вільного пересування працівників застосовується незалежно від мети працівника у прийнятті на роботу за кордоном,[8] крім випадків, коли робота надана виключно з метою інтеграції працівника в суспільство.[9]
  • Час зобов'язання: право вільного пересування відноситься як до повного, та і до неповного робочого дня, за умови, що робота є ефективною і справжньої[8][10]
  • Заробітня платня: заробітня платня є необхідною умовою для професійної діяльності працівника, однак її розмір не впливає на свободу переміщення.[11][12]
  • Самозайнятість: у випадку самозайнятості особи, на неї поширюється свобода руху послуг.
Remove ads

Межі права

Право на вільне пересування у відношенні можливих правових відносин зайнятості укладене в систему законодавчих актів Європейського співтовариства.[13][14] Чіткі правові рамки свободи переміщення робочої сили були сформованні прецедентами Європейського суду, Європейськими директивами і Європейськими постановами.[15]

Регулювання

Дискримінація і доступ до ринку

  • Судовий прецедент 379/87 [1989] 3967[16]
  • Судові прецеденти 267 & 268/91 [1993] I-6097[17]
  • Судовий прецедент 18/95 [1999] I-345[18]

Виняток для державної служби

  • Судовий прецедент 149/79 [1980] 3881
  • Судовий прецедент 152/73 [1974] 153

Директиви і правила

  • Директива 68/360[19]
  • Судовий прецедент 48/75 [1976] 497
  • Судовий прецедент 118/75 [1976] 1185
  • Судовий прецедент C-292/89 [1991] I-745
  • Постанова 1612/68[20]
  • Судовий прецедент C-207/78 [1979] 2019
  • Судовий прецедент C-267/83 [1985] 567
  • Судовий прецедент C-370/90 [1991]I-4265

Соціальні гарантії

  • Судовий прецедент 293/83 [1985] 593
  • Судовий прецедент C-85/96 [1998] I-2691
  • Судовий прецедент C-184/99 '[2001] I-6193
Remove ads

Перехідні положення в нових державах-членах

Узагальнити
Перспектива

В Договорі про приєднання (2003) та Договорі про приєднання (2005) є положення про перехідний період для працівників з нових держав-членів Європейського союзу. Вони мають право вільно переміщуватись в рамках свободи переміщення робочої сили. При цьому старі держави-​​члени ЄС мають право накладати відтермінувати дію цього права для працівників з нових країн-членів на 2 роки з правом продовження ще на 3 роки. За наявності серйозних доказів руйнівного впливу новоприбулих працівників на економіку країни-члена відтермінування може бути продовжене ще на 2 роки, цього разу востаннє.[21]

Громадяни держав-членів Європейського економічного співтовариства також мають право на вільне переміщення робочої сили. Крім того, Європейський союз та Швейцарія уклали двосторонню угоду з тим же значенням. Відповідно до цієї угоди Швейцарія має право встановлювати відтермінування до Угоди про приєднання.

Більше інформації Громадянини з → можуть/не можуть працювати в ↓, Країни ЄС ...
Remove ads

Див. також

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads