Свято-Миколаївська церква (Болград)

 пам'ятка архітектури (національного значення)

дата_відбудови = сучасний статус = дата_початку_спорудження = підпис карти = підпис зображення = інженер = юрисдикція = дата_зруйнування = розмір_зображення = керівництво = вартість = вмістимість = адреса = художник = релігійна конфесія = будівельна система = дата_закінчення_споруджен... = назва(офіційна) = тип споруди =
Свято-Нікольський Собор (храм)
45°41′01″ пн. ш. 28°36′34″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Болград
Тип	храм
Стиль	розвинутий класицизм
Стан	Відреставрований храм
Свято-Нікольський Собор (храм) Свято-Нікольський Собор (храм) (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

Свято-Нікольський Собор  — храм Одеської єпархії Української православної церкви (МП). Споруджена в 1871-1878 рр. Пам'ятка архітектури національного значення.

Історія

У другій половині ХІХ ст., у зв'язку зі збільшенням чисельності населення Болграда, виникла необхідність в будівництві нової церкви. Новий храм був закладений в 1871 р. на ринковій площі. Будівництво його велося за рахунок парафіян і було закінчено до 1878 р. Однак діючою церква стала лише через три роки, після того як 24 травня 1881 року вона була освячена.

У 1953 р. прихід був закритий, а будівлю церкви передано «Горторг», який використовував її до 1983 р. як склад. За роки експлуатації храм переніс кілька сильних землетрусів, негативний вплив від яких посилився відсутністю своєчасних ремонтів. В результаті в 1990-х рр. Свято-Нікольський Собор прийшов в аварійний стан.

З початку 2000-х років проводяться ремонтно-відновлювальні роботи, в результаті яких була змінена висота і конфігурація дзвінарні і світлового барабана, а також куполів.

Постановою Ради Міністрів Української РСР 24.08.1963 № 970 Свято-Нікольський Собор в Болграді прийнятий під охорону як пам'ятка архітектури республіканського (національного) значення під № 1470.

• 
  1999 р.
• 
  2004 р.
• 
  2014 р.

Архітектурні особливості

Свято-Нікольський Собор являє собою хрестово-купольний трипчастинний одноголовий храм, споруджений за принципом центрально-осьової симетрії. У торцях явно вираженого планового хреста організовані входи в будівлю: на західному фасаді - через дзвінарню, в трансепті - з півночі і півдня. Східне плече і трапезна перекриті напівциркульними склепіннями на попружних арках, північне і південне крило - зімкнутим склепінням. В об'ємно-просторової композиції домінує масивний еліпсоїдний світловий барабан, перекритий сферичним куполом, який через систему вітрил і арок спирається на тричвертні колони.

До західного фасаду примикає триярусна дзвінарня з притвором в першому ярусі. Верхній ярус - восьмерик, з арочними прорізами по сторонах світу. Увінчана восьмигранним шоломоподібним куполом.

Архітектурно-пластичне оформлення фасадів виконано в формах розвиненого класицизму. Входи в будівлю акцентовані чотириколонним портиками тосканського ордера з трикутними фронтонами. На стінах колонах портиків відповідають напівколони іонічного ордера. Стіни розчленовані рустованими лопатками. Напівциркульні, обрамлені тягненим лиштвою вікна фланковані напівколонами тосканського ордера і прикрашені нішами з рослинним орнаментом і сандриками.

Література

• Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х т. Т.3. Киев: Будівельник, 1985—336 с. [Архівовано 18 квітня 2019 у Wayback Machine.]