Свято-Покровський храм (Потіївка)

Свято-Покровський храм — православний храм, розташований у селі Потіївка Житомирської області, що перебуває у складі ПЦУ. Історія церкви тісно пов'язана з історією самого села, що в минулому було частиною володінь Києво-Печерського монастиря, а згодом — київських митрополитів.

Історія

​

Уніатський період (XVIII століття)

Перші вірогідні згадки про Покровську церкву в Потіївці відносяться до XVIII століття. Хоча в актах візитації Радомишльського деканату уніатської митрополії за 1730–1739 роки церква не згадується, її існування в цей період підтверджується пізнішими документами.

​Зокрема, в акті візитації 1789 року вказано, що церква Покрови Пресвятої Богородиці була закладена 9 березня 1743 року радомишльським деканом Я. Слєдкевичем і освячена в 1751 році. Ця церква була збудована на новому місці, що свідчить про існування ранішого храму, який, імовірно, знаходився в урочищі Веремійки. ​Опис церкви 1784 року свідчить, що це була дерев'яна трибанна споруда, вкрита ґонтом. Поруч стояла одноярусна дерев'яна дзвіниця. При церкві діяв цвинтар. Серед церковного начиння згадуються старі образи Покрови, Божої Матері, святого Миколая, срібний позолочений келих, а також рідкісні церковні книги. ​Настоятелем церкви до 1782 року був отець Якуб Ємчинський. У 1782 році його змінив отець Шимон Ватотович, який був добре освіченою людиною. При церкві діяло братство.

​=== Православний період (XIX — початок XX століття) ===

Наприкінці XVIII століття, зі скасуванням унії, Потіївка перейшла під юрисдикцію Російської православної церкви. На відміну від сусідніх сіл, які довгий час залишалися уніатськими, Потіївка швидко перейшла до православ'я. ​За даними клірових відомостей, що збереглися з 1817 року, церква мала срібний позолочений посуд, а ризниця та начиння оцінювалися як «посередні». Священиками в цей період були:

​* Симеон Борзаковський (з 1804 р.)

• Гаврило Кукулевський (з 1830 р.)
• ​Євфимій Ольшевський (з 1834 р.)

​* Петро Кошаревський (з 1861 р.)

• Андрій Кальницький (до 1892 р.)
• Петро Гордєєв (з 1892 р.)
• Яків Левитський (з 1897 р.)
• Георгій Нікітський (з 1912 р. і станом на 1917 р.)

​У 1845 (або 1855) році церква була відремонтована. У 1891 році на кошти парафіян збудували нову, більшу церкву, яка стоїть донині. До парафії на той час належали не лише Потіївка, а й сусідні села: Стовпець, Дубовик, Облітки, Шлямарка, Нова Буда, Стара Буда та колонія Вовча. Загальна кількість парафіян у 1893 році становила понад 2500 осіб. Церкві належало 41 десятина землі. ​При церкві діяла церковно-парафіяльна школа, яка в 1891 році була перетворена на парафіяльне училище. ​

Радянський період та сучасність

​У 1920–1930-х роках церква була закрита радянською владою. Під час німецької окупації вона відновила свою діяльність, але після війни була знову закрита і перетворена на Будинок культури. Було зруйновано дзвіницю та знесено бані.

​Після здобуття Україною незалежності, в 1990-х роках, церкву відновили. Перше богослужіння відбулося на Великдень 1992 року у складі УПЦ МП.

У 2025 році церква перейшла з УПЦ МП до ПЦУ. ​

Посилання

​Книга Тимошенко Л. В. "Потіївка та її околиці в XVI-XIX ст" 2000 р.