Свідерський Олексій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Свідерський.

Олексій Іванович Свідерський (8 березня (20 березня) 1878, с. Починок, Чернігівська губернія^[1] — 10 травня 1933, Рига)^[2] — радянський державний і партійний діяч, дипломат.

Свідерський Олексій Іванович
Прапор Повноважний представник СРСР у Латвії
1929 — 1933
Попередник:	Іван Леопольдович Лоренц
Наступник:	Стефан Йоахимович Бродовський
Ректор Сільськогосподарської академії імені К.А. Тимірязєва
1922 — 1928
Голова Уфимської губернської Ради Народних Комісарів
17 березня — квітень 1918
Попередник:	посаду засновано
Наступник:	Борис Михайлович Ельцин
Голова Уфимського військово-революційного комітету
26 жовтня (8 листопада) 1917 — 17 березня 1918
Попередник:	посаду засновано
Наступник:	посаду скасовано
Народження:	20 березня 1878 с. Починок, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть:	10 травня 1933 Рига, Латвія
Причина смерті:	автомобільна аварія
Поховання:	Некрополь біля кремлівської стіни
Партія:	РСДРП / РСДРП(б)]] / РКП(б) / ВКП(б)]]

Біографія

Народився в сім'ї земського чиновника. 1897 вступив до Петербурзького університету, брав участь у студентському русі^[2].

1899 року вступив до РСДРП; того ж року був арештований і висланий до Уфимської губернії^[2]. 1905 року знаходився на нелегальному становищі; проводив партійну роботу в Петербурзі, Самарі, Тулі, Києві, Ризі, Уфі. У 1905—1906 співпрацював у більшовицьких газетах «Волна» і «Вперёд».

Після Лютневої революції — Редактор більшовицької газети «Вперёд» в Уфі (1917), у червні — голова Уфимської ради^[2].

На початку Жовтневої революції очолив Уфимський військово-революційний комітет, у березні — квітні 1918 року — Уфимську губернську РНК^[2].

В 1918—1922 — член колегії Наркомпроду, в 1922—1928 — член колегії Народного комісаріату держконтролю РРФСР, заступник наркома землеробства РРФСР і водночас ректор сільськогосподарської академії ім. К. А. Тимірязєва^[2][3].

У вересні 1929 року — уповноважений представник СРСР у Латвії^[2].

Делегат VII конференції та Петроградської загальноміської конференції РСДРП(б) (1917)^[4], VI (1917)^[5], VIII (1919, з дорадчим голосом)^[6], XI (1922, з дорадчим голосом)^[7], XIII (1924, з дорадчим голосом)^[8] і XV (1927, з дорадчим голосом)^[9] з'їздів партії.

Був обраний кандидатом у члени ВЦВК 10-го (1922—1924)^[10] і 13-го (1927—1929)^[11] скликань, членом ЦВК СРСР 4-го скликання (кандидат у члени Союзної Ради, 1927—1929)^[3].

10 травня 1933 року загинув у автомобільній катастрофі в Ризі^[2]. Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

Публікації