Краснопера Северин Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Краснопера.

Северин Йосипович Краснопера (30 травня 1888, Скорики біля Підволочиська — не раніше 1938) — український адвокат, військовик, сотник УГА.

Северин Краснопера
Підпоручник (лейтенант)  Сотник
Загальна інформація
Народження	30 травня 1888(1888-05-30) с. Скорики, Збаразький повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть	не раніше 1938
Alma Mater	Тернопільська гімназія і ЛНУ ім. І. Франка
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УСС  УГА
Війни / битви	Українсько-польська війна
Командування
командир вишколу УСС

Життєпис

Северин Краснопера народився в с. Скорики (нині Тернопільської области, Україна) в родині греко-католицького священника о. Йосипа Краснопери. Братом Северина був хорунжий Української галицької армії (УГА)^[1] Леонтій Краснопера^[2].

Навчався в гімназії в Тернополі з руською (українською) мовою викладання (1898—1906), у Львівському університеті. Працював адвокатським конципієнтом (помічником адвоката) у м. Золочеві (нині Львівщина) і Тернополі.

Мобілізований до Армії Австро-Угорщини влітку 1914 року, потім закінчив школу старшин, воював на фронті. Від 1917 року — інспектор, від серпня 1918 — командант вишколу Легіону УСС; отримав ранг поручника.

У листопаді 1918 року брав участь у боях за Львів. Потрапив у польський полон, але в грудні 1918 року втік і повернувся на службу в УГА. 1 січня 1919 року став сотником. Після відступу УГА з Галичини за Збруч служив у штабі уповноваженого з військових справ диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича.

Разом із Юліаном Буцманюком розробили нереалізований проєкт знаку Ордена Визволення, що пізніше став основою форми Хреста Симона Петлюри.

У 1938 році переїхав на батьківщину дружини — Словаччину.