Севрюков Володимир Васильович

Володимир Васильович Севрюков (нар. 7 березня 1959(19590307), місто Антрацит, тепер Луганської області) — український діяч, начальник відділу Департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України, заступник міністра транспорту України, директор Департаменту державної політики у сфері морського і річкового транспорту Міністерства інфраструктури України. Народний депутат України 2-го скликання. Народний депутат СРСР від ВЛКСМ (1989—1991 роки). Кандидат технічних наук (2001).

Севрюков Володимир Васильович
Народився	7 березня 1959(1959-03-07) (66 років) місто Антрацит, тепер Луганської області
Країна	Україна
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Севрюков.

Біографія

У 1974—1978 роках — студент Нікопольського металургійного технікуму Дніпропетровської області, технік-технолог.

У 1978—1983 роках — студент Одеського вищого інженерно-морського училища, технік-судномеханік.

У червні 1984 — червні 1985 року — майстер, заступник начальника цеху Одеського судноремонтного заводу. Член КПРС.

У червні 1985 — вересні 1990 року — секретар комітету комсомолу (ЛКСМУ), заступник начальника з питань молоді Чорноморського морського пароплавства.

У вересні 1990 — квітні 1994 року — начальник служби судноремонтних заводів Чорноморського морського пароплавства.

У 1991—1993 роках — слухач Академії народного господарства при уряді Російської Федерації, менеджер. У 1991—1994 роках — студент юридичного інституту Одеського державного університету імені Мечникова.

У квітні 1993 — березні 1995 року — начальник відділу держреєстрації і класифікації флоту Департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України.

Народний депутат України 2-го демократичного скликання з .08.1994 (2-й тур) до .04.1998, Малиновський виборчий округ № 297, Одеська область. Голова підкомітету з питань водного транспорту Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член депутатської групи «Конституційний центр».

У липні — листопаді 1996 року — заступник голови Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України^[1][2].

У липні 1997 — березні 1999 року — заступник Міністра транспорту України — голова Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України^[3][4].

У лютому 2000 — серпні 2001 року — заступник Міністра транспорту України^[5][6].

У вересні 2001 — грудні 2002 року — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах^[7][8].

У 2001 році захистив кандидатську дисертацію «Розробка методів і обладнання для відновлення суднових валів».

З 2001 року — генеральний директор класифікаційного товариства «Регістр судноплавства України».

З травня 2011 року — директор Департаменту державної політики у сфері морського і річкового транспорту Міністерства інфраструктури України. Потім — голова правління Громадської Ради при Міністерстві інфраструктури України.

Голова громадської спілки «Асоціація морського бізнесу України».

Нагороди та відзнаки

• орден «За заслуги» II ступеня (2013)^[9]
• орден «За заслуги» III ступеня (.02.2010)^[10],
• лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012)
• почесна грамота Кабінету міністрів України (.06.2004)^[11]
• почесна грамота Верховної Ради України
• заслужений працівник транспорту України^[12]