Сейсмічність Атлантичного океану

Сейсмічність дна абісалі (ультраабісалі) Атлантичного океану — характеризується підвищеною інтенсивністю.

Загальна характеристика

У геологічній будові Атлантичного океану можна виділити декілька сейсмічних зон приурочених до різних тектонічних структур. Епіцентри дрібнофокусних землетрусів локалізуються в осьовій зоні вздовж гребіня хребта і на дільницях трансформних розломів^[1]. Землетруси також прив'язані до перехідної зони глибоководних жолобів, де відбувається субдукція однієї літосферної плити під іншу. Сила землетрусів в Атлантиці — 5-7 бальна.

В 2025 році, в новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Geoscience, вчені прийшли до висновку, що вода океану просочується в породу протягом мільйонів років, тим самим послаблюючи її. Таким чином, в Атлантичному океані формується нова велика зона субдукції, яка в майбутньому призведе до мегаземлетрусів, цунамі і зсуву літосферних плит. В результаті Африка, Європа і Америка можуть об’єднатися в єдиний суперконтинент^[2][3].

Землетруси XXІ століття

2017

11 вересня, о 00:40:21 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ в Атлантичному океані зафіксовано помірний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 5,9 балів (за шкалою Ріхтера). Епіцентр землетрусу знаходився в океані за 640 км на південний схід від острову Гренландія^[4].

2025

3 квітня, о 14:09:29 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ в Атлантичному океані зафіксовано помірний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 5,9 балів (за шкалою Ріхтера). Епіцентр землетрусу знаходився в Північній частині океану, гіпоцентр землетрусу залягав на глибині 8 км^[5].

28 червня, об 11:32:21 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ в Атлантичному океані зафіксовано сильно помірний (за шкалою інтенсивності МSK-64) землетрус магнітудою 6,3 балів (за шкалою Ріхтера). Епіцентр землетрусу знаходився у морі Скоша. Гіпоцентр землетрусу залягав на глибині 11 км^[6].

Див. також

• Геологія Атлантичного океану