Король Семен

Семен Король (15 лютого 1892, с. Чернів, Івано-Франківська область — липень 1920, Тернопіль) — український розвідник Армії УНР, хорунжий Українських січових стрільців.

Семен Король
Хорунжий (файнріх)
Загальна інформація
Народження	15 лютого 1892(1892-02-15) с. Чернів
Смерть	1920(1920) Тернопіль
Військова служба
Приналежність	Австро-Угорщина→ ЗУНР→ УНР
Вид ЗС	УСС  Армія УНР
Війни / битви	Радянсько-українська війна Бій під Крутами
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Король.

Життєпис

Народився 15 лютого 1892 р. в с. Чернева Рогатинського повіту (тепер с. Чернів Букачівської громади Івано-Франківської області)^[1]. Був випускником рогатинської гімназії^[2].

Перша світова війна

Із початком Першої світової війни вступив до лав Українських січових стрільців (УСС).

27 січня 1915 р. «за очайдушну відвагу», як командир однієї із розвідувально-диверсійних стеж УСС в Карпатах був відзначений «Золотою медаллю хоробрості» — найвищою тогочасною відзнакою в Австро-угорській армії.

У жовтні 1916 року отримав старшинський ступінь хорунжого. З березня 1917 року комендант чети в 2-й сотні УСС.

Місія до Києва

У 1917 перебував у Києві. Приєднався до студентів галичан, які стали до збройного захисту УНР від російських окупантів. Очолив організаційний комітет Студентського куреня Січових стрільців.

Брав участь у бою під Крутами 1918 року.

Вшанування Героїв Крут

Після повернення української влади до Києва у березні 1918 року саме Семен Король організував тих, хто залишились живим під Крутами, для пошуку тіл загиблих побратимів. «Організаційний комітет, на чолі якого стояв студент С. Король, — згадував Левко Лукасевич, — післав кількох нас, що були в Києві, з завданням розшукати місце, де поховані забиті в бою та розстріляні полонені вояки Студентського куреня Січових Стрільців».

Саме зусилля Семена Короля дозволили перепоховати тіла Героїв Крут у Києві на Аскольдовій могилі.

Польський фронт

Згодом опинився на польсько-українському фронті. Взимку 1918—1919 років «перебув всю воєнну кампанію під Львовом».

Загибель

Під час наступу будьонівців на Польщу в липні 1920 року ув'язнений більшовиками у Тернополі, як симпатик «боротьбистів», тобто, лівих українських есерів. Формальною причиною ув'язнення було підписання ним скарги проти зловживань урядовців Галицької СРР.^[3] І там таки розстріляний. Арешт та страта відбулись за особистим дорученням комуністичного діяча Володимира Затонського, який на час бою під Крутами очолював «міністерство освіти» фейково-більшовицької «УНР».

Місце поховання невідоме.