Сенатська площа (Санкт-Петербург)

Сенатська площа (в 1923—2008 роках площа Декабристів^[1]) — одна з центральних площ Санкт-Петербурга. Розташована у західній частині Александровского саду.

Сенатська площа  Росія
Населений пункт	Санкт-Петербург
Інші топоніми	Сенатська площа (значення)
Загальні відомості
Координати	59°56′10″ пн. ш. 30°18′11″ сх. д.
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑337422 ·R (Санкт-Петербург)
Мапа
Сенатська площа у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сенатська площа (значення).

Історія

Сенатська площа була названа так в 1763 році після розміщення на ній урядової установи Сенату. Для потреб держави був пристосований колишній особняк віце-канцлера Бестужева-Рюміна. Зараз це резиденція Конституційного Суду Російської Федерації.

Сенатська площа є однією з найстаріших площ Санкт-Петербурга^[2]. Вона почала формуватися ще в 1704 році.

Південну частину майбутньої сенатської площі обмежував Адміралтейський канал.

У 1710 році на березі Неви, побудували першу дерев'яну будівлю Ісаакіївської церкви. Пізніше вона перебудовувалась в кам'яну, але не змогла довго проіснувати на низькому болотистому березі річки. У підсумку Ісаакіївський собор став обмежувати протилежну (південну) частину Сенатської площі.

З 1727 року від сенатської площі до протилежного берега Неви знаводився Ісаакіївський міст.

У 1782 році на площі був відкритий пам'ятник Петру I («Мідний вершник»). Після цієї події площа отримала нову назву — Петровська площа. Однак серед петербуржців ця назва не прижилася, площа як і раніше в побуті називали Сенатською.

До 1823 року з будівництвом нової будівлі Адміралтейства остаточно сформувалася східна частина сенатської площі. У 1834 році було завершено будівництво будівлі Сенату і Синоду.

14 грудня 1825 біля підніжжя пам'ятника Петру I вишикувалися повсталі полки, які відмовилися дати присягу новому царю Миколі I. всього на площі було близько трьох тисяч повстанців, які були оточені військами. Повстання було придушене.

У 1874 році Сенатська площа стала частиною Олександрівського саду. Біля пам'ятника Петру I були облаштовані клумби й газони, посаджені низькорослі дерева. З боку Ісаакіївського собору посадили дуби. Між пам'ятником і алеєю влаштували альпійську гірку.

У 1890 році частину саду біля «Мідного вершника» зліквідуали. Простір, що звільнився, переоблаштували в площу, замостили бруківкою. Тут був побудований павільйон для укриття від дощу, розібраний в 1903 році через старість.

У 1925 році до 100-річчя повстання декабристів площа отримала назву, що існувала до 2008 року — площа Декабристів^[1].

На площі Декабристів, біля «Мідного вершника», в роки Радянського Союзу проходили демонстрації дисидентів та ін.