Сенгілеївська ГЕС

Сенгілеївська ГЕС — ГЕС на 55-му км Невинномиського каналу, у сел. Приозерний Шпаковського району Ставропольського краю. Будівництво ГЕС розпочато у 1949, перший гідроагрегат був пущений 22 грудня 1953. ГЕС побудована за дериваційним типом, працює на стоці Невинномиського каналу (режим роботи — базовий по водотоку), водосховищ та басейнів добового регулювання не має. Входить до складу групи Сенгілеївських ГЕС каскаду Кубанських ГЕС.

Сенгілеївська ГЕС
Вид з нижнього б'єфу Сенгілеївської ГЕС
45°00′59″ пн. ш. 41°40′17″ сх. д.
Країна	Росія
Стан	діюча
Річка	Невинномиський канал
Каскад	Кубанський каскад ГЕС
Початок будівництва	1949
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1953-1954
Основні характеристики
Установлена потужність	15 МВт
Середнє річне виробництво	77,6  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	45,5  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	2 — радіально-осьові; 1 — пропелерного типу
Кількість та марка турбін	2×РО45/3123-В-140, ПР45-В-160
Кількість та марка гідрогенераторів	2×ВГС-260/70-16, 1×СВ160/65-12УХЛ4
Потужність гідроагрегатів	2×4,5; 1×6  МВт
Основні споруди
Тип греблі	нема
Шлюз	нема
Власник	РусГідро
Сенгілеївська ГЕС
Мапа
Сенгілеївська ГЕС у Вікісховищі

Склад споруд ГЕС:

• головна водозабірна споруда;
• підвідний канал;
• водоприймач;
• зрівняльний резервуар (башта);
• напірні трубопроводи;
• будівля ГЕС;
• відвідний канал;
• ВРП 110 кВ

Потужність ГЕС — 15 МВт, середньорічне вироблення — 77,6 млн кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 3 вертикальних гідроагрегати, що працюють при розрахунковому напорі 45,5 м: два (станційні № 1 і 3) з радіально-осьовими турбінами РО45/3123-В-140 (діаметр робочого колеса 1,4 м) і генераторами ВГС-260/70-16 (виробництва підприємства «Уралелектротяжмаш») потужністю по 4,5 МВт і один (станційний № 2) з пропелерною турбіною ПР45-В-160 (діаметр робочого колеса 1,6 м) і генератором СВ160/65-12УХЛ4 (виробництва ВАТ «Привід», розташованого в м. Лисьва) потужністю 6 МВт. Виготовлювач гідротурбін — харківське підприємство — «Турбоатом». Спочатку на ГЕС були встановлені турбіни Ф123 ВМ140 виробництва підприємства «Уралгідромаш» (гідроагрегати № 1 і 3) і гідроагрегат англійського виробництва (станційний № ​​2). ОРУ-110 кВ виконано як секціонована система шин, 4 лінії 110 кВ, 7 масляних вимикачів МКП-110М. Власник станції — ВАТ «РусГідро».

Устаткування ГЕС неодноразово модернізувалося — у ​​1970—1971 роках були замінені гідрогенератори агрегатів № 1 і 3, в 1993—1996 роках були замінені гідротурбіни, на початку 2006 року був замінений імпортний гідрогенератор марки 1Е-260/60-14 фірми English Electric Co гідроагрегату № 2 на російський. Планується подальша реконструкція станції, зокрема заміна напірних трубопроводів^[1], дискових затворів^[2], трансформаторів^[3]. Існують плани монтажу додаткового, четвертого гідроагрегата потужністю 10—11 МВт, зі збільшенням середньорічного виробітку на 25 млн кВт·год.

Біля Сенгілеївської ГЕС можливе будівництво ГЕС на кінцевому скиданні Невинномиського каналу в Сенгілеївське водосховище, потужністю 10 МВт. Необхідний обсяг інвестицій становить $ 7,915 млн.