Сенько Василь Васильович

Сенько́ Васи́ль Васи́льович (нар. 15 жовтня 1921 — пом. 5 червня 1984) — радянський військовий штурман АДД, в роки німецько-радянської війни штурман ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-й гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу 18-ї повітряної армії. Єдиний в історії радянської авіації штурман — двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), полковник авіації (1957).

Василь Васильович Сенько
Народження	15 жовтня 1921(1921-10-15) Семенівка
Смерть	5 червня 1984(1984-06-05) (62 роки) Тамбов
Поховання	Тамбов
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	авіація далекої дії
Освіта	Військово-повітряна академія (1952)
Роки служби	1940–1977
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник авіації
Формування	3-я гвардійська авіаційна дивізія далекої дії
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сенько.

Біографія

Народився 15 жовтня 1921 року в селі Семенівка (тепер місто в Чернігівській області) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1940 році закінчив Новозибківський учительський інститут. Працював учителем Мілейковської середньої школи Рогнединського району Брянської області.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. У 1941 році закінчив Олсуф'євську військову авіаційну школу.

Учасник німецько-радянської війни з листопада 1941 року на посаді стрільця-бомбардира бомбардувального авіаційного полку під Ленінградом.

З вересня 1942 року — молодший лейтенант, штурман екіпажу 752-го авіаційного полку далекої дії 24-ї авіаційної дивізії далекої дії на Сталінградському фронті.

До лютого 1943 року В. В. Сенько здійснив 154 бойових вильоти (з них 144 — вночі) на бомбардування важливих військових об'єктів у глибокому тилу ворога.

З 1943 року й до кінчя війни — штурман авіаланки 10-го гвардійського авіаційного полку далекої дії 3-ї гвардійської авіаційної дивізії далекої дії 3-го гвардійського авіаційного корпусу далекої дії 18-ї повітряної армії. У складі полку на бомбардувальнику Іл-4 брав участь у боях на теритопії Польщі, Східної Пруссії, Німеччини.

Всього за роки війни гвардії капітан В. В. Сенько здійсник 402 вдалих бойових вильотів на бомбардування військово-промислових об'єктів у глибокому тилу ворога та його вузлів оборони.

Після закінчення війни продовжив військову службу у ВПС на штурманських посадах. У 1952 році закінчив Військово-повітряну академію.

З 1960 по 1977 роки полковник В. В. Сенько проходив службу викладачем Тамбовського ВВАУЛ імені М. Раскової^[1].

У 1977 році вийшов у запас. Мешкав у Тамбові. Помер 5 червня 1984 року. Похований на Воздвиженському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 березня 1943 року за героїзм і мужність, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, молодшому лейтенантові Василю Васильовичу Сеньку присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 840)^[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року гвардії капітан Сенько Василь Васильович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 59/II).

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня й медалями.

Пам'ять

Бронзове погруддя В. В. Сенька встановлене у рідному місті Семенівка. У Чернігові встановлено пам'ятник-погруддя Герою.

Ім'ям В. В. Сенька названо вулицю в Тамбові та реактивний літак Ту-160 ВПС Росії. На фасаді будинку, в якому мешкав відважний льотчик, встановлено меморіальну дошку^[1].