Ґорук Семен Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горук.

Семе́н Васильович Ґору́к, або Сень Ґорук (13 вересня 1873, Снятин — 1920, Соловки) — український військовий та громадський діяч, журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії^[1].

Сень Ґорук Семен Васильович Ґорук
Отаман (майор)  Отаман
Загальна інформація
Народження	13 вересня 1873(1873-09-13) Снятин, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть	1920(1920) Соловки, Онежський повіт, Архангельська губернія, РРФСР (вибух на баржі)
Національність	українець
Alma Mater	Львівський університет
Військова служба
Роки служби	1914–1920
Приналежність	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА ЧУГА
Формування	УСС
Війни / битви	Перша світова війна Зимова битва в Карпатах Бої за гору Маківка Бої за гору Лисоня Польсько-українська війна Битва за Львів Битва за Хирів Вовчухівська операція Чортківська офензива Польсько-радянська війна Київська операція Війська Польського (1920)

Життєпис

Народився в м. Снятині (нині — Івано-Франківська область).

Навчався в Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. У довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-суспільної партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» у Галичині. На той час винаймав помешкання в офіцині будинку, що на вул. Оссолінських, 7 у Львові (нині — вулиця Стефаника, 7-А)^[2].

У роки Першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці, над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.

На липень 1917 року із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)^[3]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 року в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілися з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським^[4].

У листопаді 1918 року входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.

З 5 листопада до 10 грудня 1918 року — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.

Брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 і українсько-більшовицькій війні 1917—1921.

Заарештований більшовиками у квітні 1920 року в Києві. З весни 1920 року перебував у більшовицькому полоні в концтаборі Кожухов недалеко від Москви. У червні 1920 року разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

Вшанування пам'яті

На його честь названі:

• вулиця Семена Горука — у його рідному Снятині,
• вулиця отамана Семена Горука — у Коломиї.