Серафим Саровський

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Серафим.

Преподобний Серафим Саровський (Прохір Мошнин, 19 липня 1754, Курськ, Російська імперія — 2 січня 1833, Саров, Російська імперія) — російський подвижник і інок, канонізований Російською церквою з ініціативи Ніколая ІІ 1903 року в лику святих і преподобних, один з найшанованіших в російській церкві.

Серафим Саровський
рос. Прохор Исидорович Мошнин
Народився	19 (30) липня 1754  Курськ
Помер	2 (14) січня 1833 (78 років) Саров, Нижньогородська область
Поховання	Нижньогородська область
Країна	Російська імперія
Діяльність	чернець, православний священник, православний чернець
Знання мов	російська[1]
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Серафим годує ведмедя. Фрагмент літографії «Шлях до Сарова», 1903

Орден Серафима Саровського

Білоруська монета

Життєпис

Прохір Мошнин народився в Курську, у сім'ї православного купця Курщини.

За переказами семирічним хлопчиком впав з дзвіниці, але дивом залишився живий; підлітком отримав зцілення від Курської ікони Божої Матері «Знамення». У юності паломником прибув до Києва поклонитися святим. Один з монахів, Досифея, надавши настанови юнаку, спрямував його до краю, де була розташована «Саровська пустинь».^[2][3]

У 18-річному віці став послушником у Саровському монастирі. Шістнадцять років провів у пустелі, з них три роки — у повному мовчанні. За переказами випробував себе подвигом стовпництва: 1000 днів і ночей стояв на камені і невпинно молився.

Провівши 10 років у пустелі, преподобний, якому вже пішов сьомий десяток, почав приймати стражденних, розраджувати і зціляти їх. У деякі свята до нього приходило по декілька тисяч людей.

За свідченнями очевидців, преподобний мав дар слова «живого і щедрого», прозорливість незвичайну: читав думки, як книгу. Був завжди радісним.

У 1920-ті роки Саровську пустинь закрили, а мощі вивезли в невідомому напрямку. Тільки в 1991 році їх виявили у фондах музею, розміщеного в Казанському соборі Санкт-Петербурга.

Влітку того ж року хресним ходом мощі Преподобного повернули до Серафимо-Дівеєвського монастиря.^[4]

Вшанування

24 березня 2004 року святійший синод Російської православної церкви заснував орден преподобного Серафима Саровського, що має три ступеня.

28 листопада 2008 року Національний банк Білорусі випустив в обіг золоту пам'ятну монету номіналом 50 білоруських рублів «Преподобний Серафим Саровський».

Використання культу святого

Предстоятель РПЦ Кирил (Гундяєв) переконаний, що ядерна зброя СРСР створена «під покровом преподобного Серафима Саровського, бо за невимовним Божим промислом ця зброя створювалася в обителі преподобного Серафима» і «завдяки цій силі Росія залишилася незалежною, вільною»^[5]. Серафим Саровський згадується у РПЦ як «покровитель ядерників» з 1990-х років^[6].