Сергєєв Ростислав Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Сергєєв.

Ростислав Олександрович Сергєєв (22 серпня 1926, Бобруйськ — 17 вересня 2018, Москва) — радянський дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол.

Сергєєв Ростислав Олександрович
Народився	22 серпня 1926(1926-08-22)[1]  Бобруйськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер	17 вересня 2018(2018-09-17)[1] (92 роки)  Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	дипломат
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин (1948) і Вища дипломатична школа МЗС СРСР (1957)
Заклад	Міністерство закордонних справ СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився 22 серпня 1926 року в місті Бобруйську (нині Могильовська область, Білорусь) у сім'ї командира Червоної армії та учительки. У 1928 році, коли батько став слухачем артилерійської академії, сім'я переїхала до Ленінграда, а з 1932 року, після закінчення батьком академії, переїжджала до багатьох місць служби батька, зокрема до Голутвина, Тули, Анапи, на військові полігони, а напередодні німецько-радянської війни мешкала в Москві^[2].

З початком війни, наприкінці липня 1941 року, разом із матір'ю був евакуйований спочатку до Ульяновська, потім до Молотова. У травні 1942 року разом із матір'ю повернувся з евакуації і продовжив навчання в 175-й московській школі. Після завершення навчання наприкінці 1943 року прийнятий на факультет міжнародних відносин Московського державного університету, відкритий того ж року, а наступного перетворений на Московський державний інститут міжнародних відносин. У студентські роки був комсомольським агітатором і лектором з міжнародного становища інститутського комітету ВЛКСМ, на 3—5-му курсах обирався в бюро комсомолу курсу (був заступником секретаря бюро)^[2].

У 1948 році з відзнакою закінчив інститут і був направлений на роботу в Міністерство закордонних справ СРСР у ІІІ Європейський відділ (референтура з німецьких справ) як старший референт. Восени 1948 року на три місяці був відряджений у складі радянської делегації на демаркацію кордону між СРСР і Угорщиною (секретар радянської частини підкомісії на ділянці в 100 км). Після повернення з відрядження продовжив роботу в німецькій референції ІІІ Європейського відділу. Член ВКП(б) з 1949 року^[2].

З квітня 1949 року по 1952 рік — референт-перекладач, аташе місії СРСР у Швейцарії^[2]; у 1952—1955 роках — співробітник центрального апарату Міністерства закордонних справ СРСР; у 1955—1957 роках — слухач Вищої дипломатичної школи Міністерства закордонних справ СРСР; у 1957—1962 роках — співробітник посольства СРСР у Федеративній Республіці Німеччині; у 1962—1975 роках — радник міністра, керівник Групи радників міністра закордонних справ СРСР; у 1975—1980 роках — керівник управління планування зовнішньополітичних заходів Міністерства закордонних справ СРСР.

З 21 травня 1980 року по березень 1990 року — Надзвичайний і Повноважний Посол у Мексиці^[3]. Після повернення вийшов у відставку. У 1991 році став головним радником створеної того року Зовнішньополітичної асоціації і головою Ради її екологічної асоціації. Того ж року обраний президентом Асоціації випускників Московського державного інституту міжнародних відносин і цю посаду обіймав до 2004 року^[2].

Помер в Москві 17 вересня 2018 року^[4].

Книги

Автор книг:

• «В сотрясаемой Мексике: посольские будни» (2002, видавництво «РОССПЭН»)^[2];
• «В МИД СССР. На Кузнецком мосту и Смоленской площади» (2007)^[2].

Відзнаки

• Нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани»^[4], медаллю «За трудову доблесть»^[2].
• Почесний працівник Міністерства закордонних справ Російської Федерації^[2]