Гармаш Сергій Леонідович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гармаш.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гармаш Сергій.

Сергі́й Леоні́дович Гармаш (нар. 1 вересня 1958(19580901), Херсон, УРСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно українського походження. Заслужений артист Російської Федерації (2004). Народний артист Російської Федерації (2006). Лауреат низки російських кінопремій.

Гармаш Сергій Леонідович
на фестивалі «Красная площадь» — 2025
на фестивалі «Красная площадь» — 2025
Ім'я при народженні	Гармаш Сергій Леонідович
Народився	1 вересня 1958(1958-09-01)[1][2] (67 років)  Херсон, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище і Школа-студія МХАТ (1984)
Роки діяльності	з 1984
IMDb	ID 0307628
Нагороди та премії
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею» Народний артист Росії Ніка (кінопремія) — 2000 Ніка (кінопремія) — 2004 Ніка (кінопремія) — 2007 Ніка (кінопремія) — 2011
sergeigarmash.ru
Гармаш Сергій Леонідович у Вікісховищі

Путініст та українофоб. Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[3].

Ранні роки

Народився 1 вересня 1958 року в Херсоні.

Мама Сергія Гармаша закінчила сім класів, родом із села на заході України, все життя пропрацювала диспетчером на автобусній станції. Тато спочатку був водієм, потім закінчив інститут і став працювати на керівних посадах. Батьки Сергія — пенсіонери.

Сергій був непростою дитиною: частенько бився, бив вікна, міг умовити весь клас замість уроку піти в кіно. Пару разів його виключали зі школи. Батькові доводилось до Сергія застосовувати фізичні покарання.

Освіта

Про акторську професію Сергій не думав — мріяв після школи вступити в морехідне училище. Вибір училища відбувся майже випадково, вибрав те, де іспитів трохи менше. Документи подали в Дніпропетровське театральне училище. Там Сергій Гармаш вивчився на артиста лялькового театру. Потім працював у Херсоні, виїжджаючи з гастролями по довколишніх селищах і колгоспах.

Через два роки був призваний до армії — у «будбат». Про той час Гармаш нітрохи не шкодує: «Я там багато чого навчився, що потім у житті стало в пригоді: можу бути бетонником, стропальником, руками багато чого вмію робити».

У 1979 році, після служби Сергій поїхав до Москви вступати до театрального училища. Спочатку подав документи відразу до трьох, але потім зупинив свій вибір на школі-студії МХАТ. На іспиті Гармаш читав двадцятихвилинний уривок з Достоєвського. Після закінчення в 1984 році школи-студії МХАТ (майстерня М. Тарханова) Гармаша прийняли до трупи Московського театру «Современник».

Акторська кар'єра

Сьогодні Сергій Гармаш один з провідних акторів театру з цікавим і обширним репертуаром: Лопахін у «Вишневому саду» А. П. Чехова, Старший брат в «Карамазових і пекло» за мотивами пізнього Достоєвського, Альфонс у «Трьох товаришах» Ремарка і Михайло в «Мурлін Мурло» Миколи Коляди, Перший міністр у «Ще раз про голого короля» Леоніда Філатова.

Серед кінорежисерів, які працювали з Гармашем: Вадим Абдрашитов, Анджей Вайда, Станіслав Говорухін, Павло Лунгін, Микита Михалков, Ігор Таланкін, Валерій Тодоровський, Володимир Хотиненко.

У 2007 році вперше за свою кар'єру спробував себе як голосовий актор, озвучивши одного з персонажів популярного мультиплікаційного фільму: «Рататуй» (2007).

Громадська позиція

Кілька разів зустрічався з Путіним і сидів з ним за одним столом. Російську агресію та повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році він жодним чином не коментував.

У червні 2022 року приїжджав до рідного, тимчасово окупованого російськими військами, міста «відновлювати роботу» Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, де починав свою акторську діяльність.

Рішенням Херсонської міської ради від 18.09.2023 був позбавлений звання «Почесний громадянин Херсона» (яке отримав ще у 2008 році) за схвалення військової агресії Росії проти України та «відновлення» роботи на російський лад Херсонського академічного обласного музично-драматичного театру ім. М.Куліша^[4].

Сім'я

У 1983 році в Херсоні одружився з Інною Тимофєєвою, однокурсницею по Школі-студії МХАТ (обоє були студентами четвертого курсу вишу). У 1988 році народилася донька Дар'я, у 2006 — син Іван.

Фільмографія

• 1984 — «Загін»
• 1985 - «Слідство ведуть ЗнаТоКі. Пожежа»
• 1986 — «Мій ніжно коханий детектив»
• 1986 — «Карусель на базарній площі»
• 1986 — «Образа»
• 1986 — «У глушині, що стріляє»
• 1986 — «Чужа біла і рябий»
• 1987 — «Моонзунд»
• 1987 — «Шантажист»
• 1987 — «Руда фея» (Кіностудія імені Олександра Довженка і Творче об'єднання «Веселка»)
• 1988 — «Одного разу в грудні»
• 1988 — «Чорний коридор»
• 1989 — «А чи був Каротин?»
• 1989 — «Свавілля»
• 1989 — «Сталінград»
• 1989 — «Мана»
• 1989 — «Кому на Русі жити...»
• 1990 — «Повість непогашеного місяця»
• 1990 — «Хомо новус»
• 1990 — «За 206-ю…»
• 1991 — «Армавір»
• 1992 — «Виховання жорстокості у жінок і собак»
• 1994 — «Майстер і Маргарита»
• 1995 — «Літні люди»
• 1998 — «Незримий мандрівник»
• 1998 — «Ворошиловський стрілець»
• 1999—2011 «Каменська» (ТВ)
• 2001 — «Механічна сюїта»
• 2002 — «Щоденник камікадзе»
• 2002 — «Бригада» Олександр Олександрович Тучков, «Сан Санич», командир СЗШР, полковник міліції (12 серія)
• 2002 — «Кавказька рулетка»
• 2002 — «Коханець»
• 2003 — «А ранком вони прокинулися»
• 2004 — «Свої»
• 2004 — «72 метри»
• 2004 — «Бідні родичі»
• 2005 — «Брежнєв» (телесеріал)
• 2006 — «Полювання на піранью»
• 2007 — «12»
• 2007 — «18—14»
• 2007 — «Російська гра»
• 2008 — «Морфій»
• 2008 — «Той, хто гасить світло»
• 2008 — «Ілюзія страху» (Україна)
• 2008 — «Тато напрокат» (Росія—Україна)
• 2008 — «Залюднений острів» — Аллу Зеф,
• 2008 — «Стиляги» — батько Мелса
• 2009 — «Чорна Блискавка» — батько Діми
• 2009 — «Людина біля вікна» — Борис Казанцев
• 2010 — «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» — отець Олександр
• 2010 — «Викрутаси» — Хлобустін
• 2010 — «Донька якудзи»
• 2010 — «Край»— майор Фішман
• 2010 — «Ялинки» — міліціонер
• 2010 — «Викрутаси»
• 2013 — «Попіл» (телесеріал)
• 2015 — «Кінець прекрасної доби»
• 2016 — «Дуелянт» — Василь Васильович Сємьонов
• 2017 — «Матильда» — імператор Олександр III
• 2017 — «Рух вгору»
• 2017 — «Тяжіння»
• 2017 — «Холодне танго»
• 2018 — «Два квитки додому»
• 2019 — «Одеський пароплав»
• 2019 — «Вторгнення»
• 2019 — «Люби їх усіх»
• та інші…