Калантай Сергій Гаврилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калантай.

Сергій Гаврилович Калантай (нім. Serhii Kalantay; нар. 31 травня 1964(19640531), Київ, УРСР, СРСР) — український і німецький актор театру і кіно. Член Національної спілки кінематографістів України. Народний артист України (2024)^[1].

Сергій Гаврилович Калантай
Народився	31 травня 1964(1964-05-31) (61 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	кіноактор, актор театру, актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Дружина	Наталя Калантай
IMDb	nm1579108
Нагороди та премії
sergeykalantay.ru

Життєпис

Народився 31 травня 1964 року в Києві.

У 1985 році закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого (курс професорки нар. арт. України В. І. Зимньої). Протягом 1985—1992 років працював у Київському театрі на Подолі.

З 1996 року співпрацював з мюнхенськими театрами «Fisch&Plastik» та «Viel Lärm um Nichts» (Німеччина).

З 1998 року викладав акторську майстерність у приватній театральній школі «Athanor Akademie» (м. Бурггаузен) і «Otto Falkenberg schule» (м. Мюнхен).

У 2003 році закінчив Вищу німецьку акторську школу DSA (м. Мюнхен) за спеціальністю «медіа-режисер і актор TV та радіо».

З 2008 року — актор мюнхенського театру «Fisch&Plastik».

З 2016 року актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

З 2020 року викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого. З 2022 року Керівник і Майстер кіноакторського курсу МАК (майстерність актора кіно).

Із 2023 року є членом Правління Національної Спілки Кінематографістів України.

Мешкає в Києві та Мюнхені.

Кінокар'єра

У кінематографі дебютував у 1982 році, зігравши роль в українській радянській картині-стрічці художнього характеру «Ще до війни».

Протягом 2000-х років знявся у понад 20 фільмах і телепрограмах в Австрії, Швейцарії, Німеччині, Польщі.

Починаючи з 2007 року, активно запрошується в українські, російські та білоруські художні кінострічки. У його доробку вже понад 100 ролей.

Фільмографія

• 2008 — «Геній порожнього місця»
• 2008 — «Катарсис»
• 2008 — «Відлига»
• 2008 — «Рідні люди»
• 2009 — «Вагома підстава для вбивства»
• 2009 — «Йохан та Марія»
• 2009 — «Пастка»
• 2009 — «Мелодія для шарманки»
• 2009 — «Прощення»
• 2009 — «Зовсім інше життя»
• 2010 — «Мільйон до неба»
• 2010 — «Сусіди»
• 2010 — «Врятуй і збережи»
• 2011 — «Балада про бомбера»
• 2011 — «Доставити за будь-яку ціну»
• 2011 — «Небесні родичі»
• 2011 — «Чемпіони з підворіття»
• 2012 — «Жіночий лікар»
• 2012 — «Історії графомана»
• 2012 — «Кохаю, тому що кохаю»
• 2012 — «Мама мимоволі»
• 2012 — «Мама, я льотчика люблю»
• 2012 — «Мріяти не шкідливо»
• 2012 — «Одеса-мама»
• 2013 — «Разом назавжди»
• 2013 — «Жіночий лікар-2»
• 2013 — «Кохання з випробувальним терміном»
• 2013 — «Звичайна справа»
• 2013 — «Пізнє каяття»
• 2014 — «Братні узи»
• 2014 — «Київський торт»
• 2014 — «Лабіринти долі»
• 2014 — «Пограбування по-жіночому»
• 2014 — «Швидка допомога»
• 2014 — «Трубач»
• 2014 — «Я буду чекати тебе завжди»
• 2015 — «Відьма»
• 2015 — «Гетьман»
• 2015 — «Ніконов і Ко»
• 2015 — «Відділ 44»
• 2015 — «Офіцерські дружини»
• 2017 — «Курка»
• 2019 — «Таємниці» — Іван Федорович Грищук (головна роль)
• 2019 — «Звонар»
• 2019 — «Замок на піску» — Борис Павлович
• 2019 — «Кровна помста» — Павло
• 2019 — «На твоєму боці» — Михайло
• 2019 — «На твоєму боці-2» — Михайло Володенко
• 2019 — «Легіони» («Legiony») — майор Орлов (major Orłow)
• 2019 — Сторонній/Stranger — Зезуля
• 2020 — «Спадщина брехні» — Селенко
• 2020 — Операція «Дезертир» — полковник Шульц
• 2020 — «Два серця» — Іван Петрович
• 2020 — «Будинок під парою орлів» («Dom pod Dwoma Orłami») — командир транспорту (Dowódca Transportu)
• 2021 — «Різниця у віці» — італійський дизайнер
• 2021 — «Шалені бджолярі» — дід
• 2021 — «Крок назустріч» — батько
• 2021 — «Джек і Лондон» — голова фірми
• 2021 — «Божевільні» — Лікар
• 2021 — «Мертві лілії» — Аркадій Львович
• 2023 — «7 Бажань»
• 2023 — «Солдатик» — лікар
• 2023 — «Недоконаний час» («Czas niedokonany») — Ільченко (Ilczenko)
• 2024 — «Обіцянка Богу » — Олександр Войтенко
• 2024 — «Камінь, ножиці, папір» — Богдан, хірург
• 2024 — «Дай мені крила» — Войтенко
• 2024 — «Примарна спадщина» — батько Олі

Визнання та нагороди

• Премія за кращу акторську роботу на театральному фестивалі «Золотий Лев» (1991, Львів, вистава «Вертеп»).
• Перша премія на республіканському конкурсі артистів естради в Ужгороді в 1989 році. Дует «Лис Микита» разом з Анатолієм Гнатюком.