Серебренніков Борис Олександрович

Борис Олександрович Серебренніков (6 березня 1915, Холмогори — 28 лютого 1989, Москва) — радянський лінгвіст, фіно-угрознавець, академік (1984). Автор праць з проблем загального і порівняльно-історичного мовознавства, уральських, алтайських, індоєвропейських та фіно-угорських мов, зокрема мертвих.

Серебренніков Борис Олександрович
рос. Серебренников Борис Александрович
Народився	21 лютого (6 березня) 1915[1]  Холмогори, Архангельська губернія, Російська імперія[2]
Помер	28 лютого 1989(1989-02-28)[1][3] (73 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Московський інститут філософії, літератури, історії
Галузь	мовознавство
Заклад	Інститут мовознавства РАНd
Вчене звання	Список академіків АН СРСР
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Науковий керівник	Mikhaïl Petersond
Вчителі	Mikhaïl Petersond
Відомі учні	Oleg Sergeevič Širokovd
Аспіранти, докторанти	Lia Levitskayad Oleg Sergeevič Širokovd
Членство	Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Серебренніков.

Життєпис

Народився в адміністративному центрі Холмогорського повіту Архангельської губернії, місті Холмогори.

Працював у Серпуховській друкарні тресту «Мосполіграф», в 1931 — 1933 навчався на німецькому відділенні Московського інституту нових мов на перекладача. Закінчив класичне відділення літературного факультету Московського інституту філософії, літератури та історії (1940), отримав кваліфікацію викладача стародавніх мов і античної літератури. Учасник Німецько-совєцької війни.

У 1945 — 1948 навчався в аспірантурі на кафедрі порівняльної граматики індоєвропейських мов філологічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова.

14 лютого 1949 захистив кандидатську дисертацію «Загальні питання теорії артикля і проблема семантики вживання артикля у давньогрецькій мові». Працював старшим викладачем на тій же кафедрі.

За протистояння марризму піддавався службовому тиску під час останньої марристської кампанії (1948 — 1950), був попереджений про звільнення з факультету на початку 1950.

Після цього Серебренніков, дізнавшись про дискусії навколо «Нового вчення про мову», розпочатої 9 травня, відправив свою різко критичну статтю під назвою «Про дослідницькі прийоми Марра» в газету «Правда», всерйоз не розраховуючи на публікацію. Стаття була надрукована 23 травня, а після того, як на боці противників «вчення» 20 червня виступив Сталін, Серебреннікова чекала швидка кар'єра.

У книзі «Проти вульгаризації і перекручення марксизму у мовознавстві. Зб. статей. Ч. 2» (М .: Вид. АН СССР, 1952), співредактором якої (разом з Віктором Виноградовим) був Серебренніков, центральне місце займає його розгромна стаття «Критика вчення М. Я. Марра про єдність глоттогонічного процесу» (с. 45-110), що перевершувала за обсягом інші матеріали збірника.

Серебренніков призначений заступником директора Інституту мовознавства АН СССР, а в 1953 обраний членом-кореспондентом Академії наук, ще не будучи доктором наук.

У 1956 захистив докторську дисертацію «Категорія часу і виду у фінно-угорських мовах пермської і волзької груп».

З 1960 по 1964 — директор Інституту мовознавства, потім завідувач сектором загального мовознавства в тому ж інституті.

У 1960 — 1970-х роках Борис Серебренніков, поряд з Олександром Матвєєвим, активно брав участь в дискусії про походження субстратної топонімії Російської Півночі, трактував дофінноугорський топонімічний субстрат (пізніше волго-Окський, за Косьменком, 1993) як спадщину племен індоєвропейців, що передували фіно-уграм^[4].

Борис Серебренніков був видатним поліглотом. Дружина — лінгвіст-тюрколог Нінель Гаджиєва.

Помер 28 лютого 1989. Похований на Донському кладовищі в Москві^[5].

Бібліографія

Дисертації

• Общие вопросы теории артикля и проблема семантики употребления артикля в древнегреческом языке. Дисс. … канд. филол. наук. М., 1949.
• Категория времени и вида в финно-угорских языках пермской и волжской групп. Дисс. … д. филол. наук. М., 1956.

Монографії

Із загального мовознавства

• Об относительной самостоятельности развития системы языка. — М.: Наука, 1968. — 128 с.
• Вероятностные обоснования в компаративистике. — М.: Наука, 1974. — 352 с.
• О материалистическом подходе к явлениям языка. — М.: Наука, 1983. — 320 с.
• Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление. — М.: Наука, 1988. — 242 с.

З уралістики

• Категории времени и вида в финно-угорских языках пермской и волжской групп. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — 300 с.
• Историческая морфология пермских языков. — М.: Изд-во АН СССР, 1963. — 391 с.
• Историческая морфология мордовских языков. — М.: Наука, 1967. — 262 с.

З тюркських мов

• Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков. — М.: Наука, 1986. — 284 с. (в соавт. с Н. З. Гаджиевой)

Основні статті

• К вопросу о недостатках сравнительно-исторического метода в языкознании // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. 1950, № 3. С. 177—185.
• Об устойчивости морфологической системы языка // Вопросы теории и истории языка. М., 1952.
• Сравнительно-исторический метод и критика так называемого четырёхэлементного анализа Н. Я. Марра // Вопросы языкознания в свете трудов И. В. Сталина / под ред. В. В. Виноградова. — М.: Изд-во МГУ, 1952. — С. 245—288.
• К проблеме типов лексической и грамматической абстракции // Вопросы грамматического строя. М., 1955.
• Волго-Окская топонимика на территории европейской части СССР [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Вопросы языкознания. 1955. № 6.
• О некоторых следах исчезнувшего индоевропейского языка в центре европейской части СССР // Lietuvos TSR mokslu akademijos Darbai. I. Vilnius, 1957. С. 69-72.
• О некоторых косвенных данных, свидетельствующих о древних юго-западных границах расселения народа коми. // Записки Удмуртского научно-исследовательского института истории, экономики, литературы и языка. Вып. 18. Ижевск, 1957.
• О методах изучения топонимических названий // Вопросы языкознания. 1959. № 6. — С. 36—50.
• О взаимосвязи языковых явлений и их исторических изменений // Вопросы языкознания. 1964, № 3.
• О ликвидации последствий культа личности Сталина в языкознании // Теоретические проблемы современного советского языкознания. М.: Наука, 1964. С. 109—113.
• О гидронимических формантах -ньга, -юга, -уга и -юг // СФУ. 1966, № 1.
• О потенциально возможных названиях рыб в субстратной гидронимике Русского Севера // СФУ. 1967.
• Всякое ли внешнее сопоставление недопустимо? // СФУ. 1968.
• К проблеме этнической и языковой принадлежности создателей гидронимики на -ым (-им) // NyK, LXX, 1. Budapest, 1968.
• К проблеме сущности языка // Общее языкознание. Формы существования, функции, история языка. М.: Наука, 1970. С. 9-95.
• Почему трудно разрешить проблему происхождения верхних слоёв севернорусской гидронимии? [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Вопросы языкознания. 1970. № 1.
• Развитие человеческого мышления и структуры языка // Ленинизм и теоретические проблемы языкознания / отв. ред. Ф. П. Филин. М., 1970.
• Сводимость языков мира, учёт специфики конкретного языка, предназначенность описания // Принципы описания языков мира. М.: Наука, 1976. С. 7-52.
• Следует ли пренебрегать законами лингвотехники? // Литература. Язык. Культура. М.: Наука, 1986. С. 212—218.
• Язык отражает действительность или выражает её знаковым способом? // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С. 70-86.
• Как происходит отражение картины мира в языке // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С. 87-107.