Середньозважений метод обліку

Метод середньозваженої собівартості — метод бухгалтерського обліку для оцінки запасів (товаро-матеріальних цінностей), за яким собівартість кожної одиниці запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, визначається шляхом діленням загальної вартості на їх загальну кількість товару^[1]. Метод дозволяє більш рівномірно відображати в обліку собівартість реалізованих товарів або продукції^[2].

В Україні застосування цього методу передбачено як один з варіантів для обліку вибуття товаро-матеріальний цінностей^[3]. Оцінка може проводитися як за станом на дату проведення операцій, так і за станом на початок звітного періоду. Періодичність визначення середньозваженої собівартості (щомісяця чи на дату операції) зазначається у розпорядчому документі про облікову політику підприємства^[1].

Див. також

• FIFO та LIFO