Серезліївська культура

Серезліївська культура – археологічна культура у буго-дніпровському межиріччі, що датується приблизно 3100/3000 - 2800/2700 роками до нашої ери. Входить до культурно-історичної спільноти Кукутень-Трипілля на її фінальному етапі (етап СІІ). Найбільш східною межею поширення серезліївської культури є район річки Кальміус, найбільш північною – оріль-самарське межиріччя, на південь – Кримський півострів.^[1][2][3]

Серезліївська культура (Серезліївський тип пам'яток Пізнього Трипілля), 3100/3000 - 2800/2700 роки до н.е.

Виокремлення серезліївської культури

Володимир Збенович визначив буго-дніпровську групу енеолітичних поховань як особливий варіант Трипільської культури (1974).^[4] Валентин Дергачов та Ігор Манзура виділили пам'ятки Буго-Дніпровського межиріччя в окрему серезліївську групу Трипілля СІІ (1991).^[5] Микита Іванов запропонував використовувати термін серезліївська культура на позначення пам'яток трипільського кола у буго-дніпровському межиріччі (2023).^[6]

Свою назву культура отримала від села Серезліївки (нині Ганнівка у Новоархангельській селищній громаді Голованівського району Кіровоградської області). У 1904 році біля поселення археолог Данило Щербаківський дослідив 12 курганів, розташованих на мисі, утвореному р. Кагарлик та струмком. У курганах № 4 та № 7 виявлено поховання, віднесені до трипільскої культури - епонімна пам'ятка серезліївського типу.^[7]

Походження і зв’язки

Кубок, серезліївська культура. Серезліївка, курган №4. Розкопки Д.М.Щербаківського 1904 року.

Тиск носіїв культури кулястих амфор на трипільців (гординештський і касперівський тип пам’яток) у лісостеповому Карпато-Подністров’ї спричинив міграцію представників трипільської культури на південь – у Степове Причорномор’я від пониззя Прута до Подніпров’я. Таким чином з’явилися пам’ятки типу Серезліївка та Животилівка. У результаті переселення частини пізньотрипільського населення із лісостепу зростає чисельність населення у степу. Територія поширення серезліївського типу пам’яток трипільської культури повністю була включена в ареал поширення ямної культури.^[8][9]

Антропоморфна статуетка серезліївського типу. Серезліївка, курган №7. Розкопки Д.М.Щербаківського.

Статуетки серезліївського типу виявлено на поселеннях усатівського та городського типів.^[10] Курганні комплекси серезліївського типу у пониззі Південного Бугу (а також типу Животилівка на лівобережному Надпоріжжі) мають певні особливості. Вони поєднують у собі риси пам’яток гординештсько-касперівського типу (кераміка), усатівського типу (пластика), традиції місцевих степових культур (поховальний обряд), кавказьких культур (прикраси, кераміка). Змішаний характер пам’яток серезліївського типу демонструє процес розкладу та зникнення трипільської культури.^[11]

Серезліївська група пам'яток

Уже до середини 1980-х до пам’яток серезліївського типу віднесли близько 20 поховань у курганах біля сіл Вільшанка, Володимирівка, Вовчанськ, Баратівка, Єрмолаївка, Животилівка, Любимівка, Петропавлівка, Серезліївка, Широке, Підгородне та інші.^[12]

Поховання та матеріальна культура

Мідна сокирка серезліївського типу. Вільшанка, курган №2. Розкопки Д.М.Щербаківського. Національний музей історії України.

Поховальний обряд – індивідуальні, іноді колективні, тілопокладення, основні та впускні поховання під курганами, часто з кромлехами та іншими кам’яними конструкціями. Серед поховального інвентаря кухонний та столовий посуд, типовий для трипільської культури, антропоморфні фігурки, прикраси з кісток, зубів тварин, мінералів, кам’яні та мідні сокири. У колективних похованнях кількість статуеток може відповідати кількості похованих.^[10]

Прикметною матеріальною ознакою серезліївської культури є антропоморфні статуетки серезліївського типу. Їх знайдено близько трьох десятків в 11 курганах.^[13] Відносно трипільських аналогів форма серезліївських статуеток проста та схематична і складається із прямого або зігнутого посередині циліндра та двох виступів-ручок. Форма голівки двох типів: циліндрична та округла (за Н.Бурдо). Декор серезліївських статуеток також невигадливий і складається із тонких прорізних ліній: горизонтальних або скісних. Прорізний орнамент окремих статуеток заповнений білою пастою.^[14][15] На думку дослідника М.Іванова, трансформація світогляду представників серезліївської культури призвела до заміни невеличких особистих керамічних статуеток на монументальну кам'яну скульптуру в поховальному курганному обряді ямників.^[16]

Металургійний, металообробний та гірничий інструмент серезліївської культури репрезентований ливарними формами, абразивами, ковадлами, молотами та пестами для дроблення руди. Функціонально комплекс металевих предметів представлений виробами усіх основних типів, відомих на той час: мідними прикрасами, ножами та кинджалами, пласкими та провушними сокирами. Із серезліївською культурою пов'язане перше місцеве виробництво обушкових металевих сокир.^[9]

Література

Бурдо Н. Антропоморфная пластика курганных погребений раннего бронзового века в Буго-Днепровском междуречье и Поднепровье. Tyragetia, serie nouă, vol. XII [XXVII], nr. 1, Arheologie. Istorie Antica, 2018. - c.97-114

Гребенников Ю., Смирнов Л. Початок курганного будівництва у Північному Причорномор'ї (на прикладі пам'ятників Степового Побужжя): архітектурний та ідеологічний аспекти проблеми - Εμινακο. - 2015. - № 3. - С. 21-30.

Мовша Т. Г. К вопросу о трипольских погребениях с обрядом трупоположения // Материальі и исследования по археологии Юго-Запада СССР и Румьінской народной республики. – Кишинев, 1960. – С.68 (рис. №-1)

Рассамакін Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту. -  Археологія і давня історія України. - (2021, Вип. 2). - С338-349

Рассамакін Ю.Я. Степи Причорномор’я в контексті розвитку перших землеробських суспільств // Археологія. — 2004. — № 2. — С. 3-26.