Серія Пікерінга

Серія Пікерінга або серія Пікерінга — Фаулера — серія з трьох спектральних ліній одноразово йонізованого гелію, зазвичай виявляється серед ліній поглинання в спектрах найгарячіших зір типу зір Вольфа — Рає. Серія отримала назву на честь Едварда Чарлза Пікерінга^[1] і Альфреда Фаулера^[2]. Лінії виникають під час переходів з вищого рівня енергії електрона на рівень з головним квантовим числом n = 4. Лінії відповідають довжинам хвиль

• 4551 Å (з n = 9 на n = 4),
• 5411 Å (з n = 7, на n = 4),
• 10123 Å (з n = 5 на n = 4).

Переходи зі станів з n = 6 n = 8 перекриваються із серіями ліній водню і їх не видно в спектрах зір.

Історія

У 1896 році Едвард Пікерінг опублікував дані про невідомі до цього лінії в спектрі Дзети Корми^[3]. Пікерінг приписав спостережні дані новій формі водню з напівцілими перехідними рівнями^[4][5]. Альфред Фаулер у 1912 році зміг отримати подібні лінії у воднево-гелієвій суміші і підтримав висновки Пікерінга про походження ліній^[6]. Нільс Бор, проте, включив аналіз цієї серії ліній у свою «трилогію»^[7][8] про будову атомів^[9] і дійшов висновку, що Пікерінг і Фаулер помилялися, а самі лінії виникають у йонізованому гелії, He⁺.^[10] Фаулер спочатку скептично поставився до висновків Бора^[11], але потім визнав його правоту^[12], і до 1915 року «спектроскопісти віднесли серію Пікерінга до ліній гелію»^[13]. Теоретична робота Бора про серію Пікерінга показала необхідність «перегляду тих питань, які раніше вважалися вирішеними в рамках класичних теорій» і надала підтвердження теорії Бора про структуру атома^[1].