Сидоренко Ярослав Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сидоренко.

Яросла́в Володи́мирович Сидоре́нко(нар. 16 січня 1977(19770116), м. Фастів — пом. 20 травня 2022, м. Маріуполь) — український військовослужбовець, молодший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну в 2022 році. Оборонець Маріуполя.

Андрій Сидоренко Сидоренко Андрій Володимирович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	16 січня 1977(1977-01-16) м. Фастів, Київська область, УРСР, СРСР
Смерть	20 травня 2022(2022-05-20) (45 років) м. Маріуполь, Донецька область, Україна (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Поховання	Інтернаціональне кладовищеd
Національність	Українець
Псевдо	«Крейзі»
Військова служба
Роки служби	2014—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України Бої за Широкине Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Маріуполь (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»

Життєпис

Народився 16 січня 1977 року у багатодітній сім'ї у м. Фастові Київської області, де провів дитинство і юність^[1].

Після закінчення ліцею працював у сімейній будівельній фірмі. Брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності.

Восени 2014 року добровільно долучився до батальйону «Азов». Брав участь у Широкінській операції, дістав поранення. Про це знали лише брати — мати та інші рідні дізналися, що Ярослав служить, лише з сюжету новин, де мова йшла про пораненого, який святкує свій день народження у шпиталі. Не зважаючи на поранення, Ярослав продовжив служити в «Азові», брав участь у боях на Світлодарській дузі^[1].

У лютому 2022-го обіймав посаду командира кулеметного відділення — старшого кулеметника взводу вогневої підтримки 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення.

Похований 8 січня 2024 року на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у Фастові^[2].

Загинув 20 травня 2022 року під час оборони Маріуполя на території заводу «Азовсталь».

Родина

Ярослав мав двох сестер та трьох братів, двоє з яких також служили разом з ним та боронили Маріуполь. Середній брат Андрій загинув 15 квітня 2022 року у Маріуполі, а молодший — потрапив у полон та був звільнений у травні 2023-го^{[3][4] [5]}.

Також у Ярослава залишилася дружина та її двоє синів від першого шлюбу, один з яких також у лавах «Азову» боронив Маріуполь, дістав поранення та втратив ногу^[1].

Нагороди

• медаль «За військову службу Україні» (17 травня 2022 року) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6].
• пам'ятний знак «Захиснику Маріуполя»
• орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
• звання «Почесний громадянин м. Фастів»

Вшанування пам'яті

У місті Фастові на честь братів Андрія та Ярослава Сидоренків перейменовано колишню вулицю Гагаріна^[2].