Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Сидорук Валентина Олександрівна

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Валенти́на Олекса́ндрівна Сидору́к (нар. 5 травня 1949, с. Кумарі, Миколаївська область) — українська письменниця, педагог, громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України та товариства «Просвіта».

Коротка інформація Валентина Сидорук, Ім'я при народженні ...
Remove ads

Біографія

Народилася 5 травня 1949 року в селі Кумарі Врадіївського району Миколаївської області[1]. Закінчила Кіровоградський педагогічний інститут[2].

З 1970 року проживає в місті Чорноморськ. Понад сорок років викладала українську мову та літературу в школах міста та в навчальному комбінаті порту[1][2]. Має відзнаку «Відмінник освіти України»[3].

Громадська діяльність

З перших днів існування товариства «Просвіта» бере активну участь у його діяльності. У роки, коли очолювала чорноморську організацію, видавалася газета «Рідне слово», друкувалися посібники, організовувалися поїздки культурно-історичними місцями України[1]. За свою просвітянську діяльність нагороджена медаллю «Будівничий України»[3].

На пенсії продовжує активну громадську роботу, проводить безкоштовні курси української мови та сприяє виданню книг місцевих авторів[3]. Також опікується розвитком дитячої творчості, була редакторкою кількох збірок творів школярів Чорноморська, зокрема збірки «Ми діти твої, Україно!»[4].

У 2007 році була членом окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 138 від блоку «Наша Україна»[5].

Remove ads

Літературна творчість

Валентина Сидорук є авторкою кількох романів, дитячих книжок та посібників. Основою для її творів часто слугують події з історії рідного краю та народна мудрість[1].

Написала історичний роман «Кумар над Кодимою», у якому змальовано протестні настрої на Одещині проти окупаційної політики більшовицької Росії у 1920-х роках[6].

У романі «Королева» письменниця звернулася до постаті української письменниці-емігрантки Наталени Королеви, висвітливши її життя та творчість у белетристичній формі[7].

Роман «Трава крізь асфальт», виданий до 75-річчя письменниці, символічно відображає боротьбу українського народу за свободу[8][9].

Також є авторкою оповідань та новел з циклу «Діла житейські», які друкувалися в місцевій пресі[10][11].

Бібліографія

Романи

  • «Дорога додому»
  • «Жорна»[2]
  • «Кумар над Кодимою»
  • «Королева»
  • «Трава крізь асфальт» (2024)[8]

Дитячі книги

  • «Співанки для внука»
  • «Стежками дитинства»
  • «З уроків мови»

Повісті

  • «Життя після війни»

Посібники

  • «Поговори зі мною, мамо…»

Інші твори

  • «Наші берегині» (розповіді про жінок-краянок)
  • Цикл «Діла житейські» (оповідання, новели)

Нагороди

  • Медаль «Будівничий України»
  • Відмінник освіти України
  • Лауреатка Міжнародної літературної премії імені Валентина Михайлюка (Київ)
  • Лауреатка премії імені Михайла Чабанівського (Харків)
  • Лауреатка премії імені Василя Юхимовича (Коростень)
  • Лауреатка міської премії імені Василя Сагайдака (Чорноморськ)
  • Лауреатка загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання»[8]
  • Почесна грамота Одеської обласної ради (2021)[3]
Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads