Сизаль

Сизаль — натуральне грубе волокно, що отримують з листя агави сизальської або хенекена з роду Агава; іноді сизалем називають і саму рослину.

Волокна виділяють зі свіжого листя, як правило без застосування спеціальної обробки. Декортикаційні машини мнуть і розчавлюють листя, при цьому відділяється волокно, яке потім промивають, сушать на сонці і обробляють щітками. Склад волокон: целюлоза (55-65 %), лігнін (10-20 %), геміцелюлоза (10-15 %), пектин (2-4 %). Елементарні волокна блискучі, жовтуватого кольору. Йде на виготовлення канатів, всіляких сіток, шпагату, пакувальних (тарних) тканин, класичних мішеней для дартсу, матраців, мочалок, щіток тощо.

Історія

В XVI столітті до Іспанії з Південної Америки прибули кораблі з дуже міцними канатами, а оскільки назва рослини морякам не була відома, то канати і мотузки, що виходять з волокна, стали іменувати «сизаль» (за назвою мексиканського порту Сисаль). Культуру агави, вивезена в колоніальну епоху з Центральної Америки, поширилася в тропічних країнах.

Після появи сталевих канатів і тросів (виготовлених зі сталевого дроту) використання канатів з рослинних волокон на кораблях почали скорочувати, але навіть наприкінці XIX століття волокна агави зберігали важливе господарське значення (за станом на початок 1890-х років Мексика експортувала це волокно в країни Європи, де воно використовувалося як замінник щетини і кінського волосу)^[1]. Надалі, через поширення синтетичних волокон і штучних тканин у другій половині XX століття, значення сизалю знизилося і його виробництво стало зменшуватися.

У США сизаль вирощували на Гавайських островах^[2].

Перше місце з виробництва займає Бразилія, на другому — Танзанія.

Найбільші виробники (2016)[3]
Країна	Виробництво (тонн)
Бразилія	180 938
Танзанія	33 826
Кенія	23 390
Мадагаскар	17 816
Мексика	12 371
КНР	12 058
Гаїті	10 652
Увесь світ	298 498

Світове виробництво сизалю за роками, тис. тонн^[3].

Див. також

• Прядиво