Теорема про сильну двоїстість: Якщо пряма і двоїсті задачі розв'язні, тоді оптимальні точки
задовольняють
.
Доведення: Розглянемо таке рівняння

Якщо існують
, що задовольняють цьому рівнянню, тоді
, отже
допустимий розв'язок,
і
, отже
також допустимий розв'язок. Тоді оскільки
та за принцип слабкої двоїстості маємо, що
і на цьому доведення закінчено. Інакше, згідно з наслідком леми Фаркаша, існує вектор
, що задовольняє
і 
З цього маємо таке
і 
, тобто 

Якщо
, тоді можна помножити вектор
на
і вважати, що
. Однак, тоді пункти 1 і 2 показують, що
і
допустимі для прямої і двоїстої задач відповідно, а пункт 3 суперечить слабкій двоїстості.
Інакше, якщо
, то з пункту 3 випливає, що або
, або
. У першому випадку двоїста програма необмежена, що суперечить розв'язності прямої. Це можна побачити так: припустимо, що
— допустимий розв'язок двоїстої програми, оберемо довільне
і розглянемо
. Ця сума також є допустимим розв'язком двоїстої програми, оскільки
і
і можна зробити
як завгодно великим вибравши відповідне
. Якщо
, то аналогічні доводи показують, що пряма задача необмежена, що також дає суперечність. 