Сильченко Федір Олександрович

Сильченко Федір Олександрович (1917—2015) — радянський і український кінооператор-постановник. Заслужений працівник культури УРСР (1969)^[1]. Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями.

Сильченко Федір Олександрович
Сильченко Фёдор Александрович
Дата народження	5 лютого 1917(1917-02-05)
Місце народження	Москва, Російська імперія
Дата смерті	2015(2015)
Місце смерті	Одеса (?), Україна
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор-постановник
Кар'єра	1955—1987
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	Заслужений працівник культури України
IMDb	ID 0797933

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сильченко.

Життєпис

Народився 5 лютого 1917(19170205) р. у Москві в родині робітника.

Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1940).

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Працював на Ашхабадській кіностудії «Центрнаукфільм».

З 1956 р. — оператор Одеської кіностудії.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Зняв стрічки:

• «Повість про перше кохання» (1957)
• «Сторінки минулого» (1958)
• «Мрії збуваються» (1959)
• «На зеленій землі моїй» (1959)
• «Сильніше урагану» (1960)
• «Шурка обирає море» (1963)
• «Дочка Стратіона» (1965)
• «Одеські канікули» (1966)
• «Останній фейєрверк»
• «Тиха Одеса» (1967)
• «Останнє пасмо» (1968)
• «Небезпечні гастролі» (1969)
• «Крок з даху» (1970)
• «Синє небо» (1971)
• «За твою долю» (1972)
• «Прощайте, фараони!» (1974)
• «Капітан Немо» (1975, т/ф, 3 с)
• «Місто з ранку до опівночі» (1976)
• «По вулицях комод водили...» (1978)
• «Незакінчений урок» (1980, у співавт. з Є. Козинським)
• «Довгий шлях у лабіринті» (1981)
• «Екіпаж машини бойової» (1983)
• «Подвиг Одеси» (1985)
• «Шабля без піхов» (1987) та ін.