Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Симфонія № 10 (Шостакович)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Симфонія № 10 мі мінор, тв. 93 — симфонія Дмитра Дмитровича Шостаковича вперше виконана 17 грудня 1953 року Ленінградським симфонічним оркестром під керуванням Є.Мравінського.
Симфонія складається з чотирьох частин, загальною тривалістю близько 50 хвилин:
- Moderato
- Allegro
- Allegretto
- Andante — Allegro
Remove ads
Характеристика
Узагальнити
Перспектива
Ця симфонія стала першим симфонічним твором Шостаковича з часу його другого публічного осуду в 1948 році. В цьому контексті доречна паралель із П'ятою симфонією, що з'явилась після першого осуду 1936 року.
Перший і найдовша частина написана в повільному темпі у сонатній формі. Як і у своїй П'ятій симфонії, Шостакович цитує один із своїх творів на слова О.Пушкіна: а саме Op. 91: Чотири монологи на вірші Пушкіна для басу та фортепіано (1952), пі «Як мене звати?». Ця тема особистої ідентичності знову підхоплюється у третій та четвертій частинах.
Друга частина — коротке і швидке скерцо із синкопованими ритмами та нескінченними пасажами шіснадцятками. У книзі «Свидетельство» С. Волков зазначає:
Я зобразив Сталіна наступній симфонії, № 10. Я написав її відразу після смерті Сталіна, і ще ніхто не здогадався, про що симфонія. Йдеться про Сталіна та сталінські роки. Друга частина — скерцо — це музичний портрет Сталіна, грубо кажучи. Звичайно, в ньому є багато іншого, але це основа.[2]
Однак біограф Шостаковича Лорел Фей писала: «Я не знайшла підтверджень того, що така конкретна програма або була задумана, або сприймалася під час композиції та першого виступу.»[3] Музикознавець Річард Тарускін назвав це твердження «сумнівним відкриттям, про яке раніше ніхто не підозрював ні в Росії, ні на Заході».[4] Елізабет Вілсон додає: «Десяту симфонію часто читають як коментар композитора про недавню сталінську епоху. Але, як це часто відбувається в мистецтві Шостаковича, виклад зовнішніх подій протиставляється особистому світу його найглибших почуттів».[5]
Третя частина ноктюрн побудована на двох кодах: DSCH, що представляє Шостаковича, та тема Ельміри:
Якщо цю тему виконати квінтою нижче, вона утворить послідовність «E La Mi Re A», тобто закодоване ім'я Ельміри (записано комбінованою нотацією). Цей мотив, що звучиь у симфонії 12 разів, представляє Ельміру Назірову, студентку композитора, в яку він був закоханий.[6] Сам автор у листі до Назірової вказував на схожість цієї теми до теми з першої частини циклу Г. Малера «Пісні про землю[en]»[7] (ⓘ), яка відкриває цикл і згодом звучить в кульмінації в партії соліста, що оспівує голос мавпи «у солодкому ароматі життя.»[8]
Remove ads
Дискографія
Remove ads
Посилання
- Завантажити музику [Архівовано 28 січня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads