Синайський Василь Серафимович

Василь Серафимович Синайський рос. Васи́лий Серафи́мович Сина́йский (20 квітня 1947, концтабір Абезь Комі АРСР) — російський піаніст і диригент.

Синайський Василь Серафимович
Основна інформація
Дата народження	20 квітня 1947(1947-04-20) (78 років)
Місце народження	Абезь, Інта, Республіка Комі, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Професії	піаніст, диригент
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Лейбли	Chandos Recordsd, Мелодія і Naxosd
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився у концтаборі Абезь, де каралися в ув'язненні його батьки. Дитинство провів на півночі Комі АССР.

Навчався в Ленінградської консерваторії у Іллі Мусіна. Починав як диригент асистентом Кирила Кондрашина в симфонічному оркестрі Московської філармонії. У 1973 виграв золоту медаль на конкурсі Караяна в Берліні.

У 1991-1996 — музичний директор і головний диригент симфонічного оркестру Московської філармонії. Головний диригент симфонічного оркестру Латвії, головний запрошений диригент симфонічного оркестру Нідерландів, з 1996 — головний запрошений диригент симфонічного оркестру Бі-Бі-Сі. У 2000-2002 роках — музичний директор Державного симфонічного оркестру Росії. У 2004-2005 виступав з Лондонським симфонічним оркестром. Працював також з Бірмінгемським симфонічним оркестром, шотландськими Королівським, Симфонічним та Камерним оркестрами, Роттердамським, Дрезденським і Чеським філармонічними оркестрами, оркестрами радіо Фінляндії та Франкфурта, симфонічними колективами Детройт​​а і Атланти. Виступає також як оперний диригент. Багаторазово виступав в Великому театрі, Латвійському Державному оперному театрі, брав участь у постановці Пікової дами з Юрієм Любимовим в Дрездені, Берліні і Карлсруе. C 2007 — головний диригент Симфонічного оркестру Мальме.

З 2010 року зайняв пост головного диригента Великого театру.

Серед здійснених записів — твори Антона Аренського, Мілія Балакірєва, Михайла Глінки, Яніса Івановса, Анатолія Лядова, Сергія Ляпунова, Сергія Рахманінова, Миколи Римського-Корсакова, Петра Чайковського, Франца Шмідта, Франца Шрекера, Родіона Щедріна.

Посилання

• (англ.) [Архівовано 12 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• (англ.)
• (рус.)