Синдром Бехчета

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Синдро́м Беxче́та (нерідко — хвороба Беxчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт, тощо). Іноді на шкірі з'являється висип у вигляді вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.^[10] Названий на честь турецького лікаря Хулусі Бехчета, який вперше описав цей синдром.

Синдром Бехчета
Спеціальність	імунологія і ревматологія
Симптоми	афти[1], ulceration of vulvad[1], вузлувата еритема[1], cutaneous pustular vasculitisd[1], увеїт[1], retinal vasculitisd[1], Гіпопіон[1], біль у животі[1], нудота[1], діарея[1], кровохаркання[1], плеврит[1], кашель[1], гарячка[1], артрит[1], менінгоенцефаліт[1], серозний менінгіт[1], перикардит[1], pathergyd[2], акне[2], chronic widespread paind[2] і запалення[3]
Причини	імунна система
Ведення	кортикостероїди[4], TNF inhibitord[5], interferon alpha 2d[6][7], азатіоприн і імуноглобуліни для внутрішньовенного введення
Препарати	талідомід[8][9], апреміласт[9], циклоспорин[9], етанерцепт[9], адалімумаб[9], колхіцин[9] і інфліксімаб[9]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	4A62
МКХ-10	M35.2
OMIM	109650
DiseasesDB	1285
eMedicine	med/218 ped/219 derm/49 oph/425
MeSH	D001528
Behçet's disease у Вікісховищі

Причина

Є дві гіпотези виникнення захворювання:

• Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби,
• Друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та спричинюють їхнє пошкодження.

Діагностика

Необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.

Лікування

Проводять загальнозміцнюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — глюкокортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.