Сирота Михайло Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сирота.

Михайло Дмитрович Сирота́ (17 липня 1956, Черкаси — 25 серпня 2008, Узин) — український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань, один з авторів Конституції України. Кандидат технічних наук, доцент.

Михайло Дмитрович Сирота
Народився	17 липня 1956(1956-07-17) місто Черкаси
Помер	25 серпня 2008(2008-08-25) (52 роки) місто Узин, Білоцерківський район, Київська область ·ДТП
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	політика
Відомий завдяки	політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань, один зі співавторів Конституції України
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Членство	Верховна Рада України VI скликання і Верховна Рада України III скликання
Титул	кандидат технічних наук, доцент
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія	Народно-демократична партія, Трудова партія України
У шлюбі з	Ірина Євгенівна
Діти	Дмитро
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний	12 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
НДП	12 травня 1998	—	14 травня 2002
6-го скликання
ТПУ	23 листопада 2007	—	25 серпня 2008

Біографія

Народився 17 липня 1956 року у місті Черкаси в родині учителів. Українець.

Родина та особисте життя

Дружина — Ірина Євгенівна — економіст.

Син — Дмитро — юрист.

Освіта

Закінчив Черкаський інженерно-технологічний університет в 1980 році, інженер-будівельник.

Кар'єра

• 1973 року — лаборант ЗОШ № 22 міста Черкаси.
• 1974—1975 рр. — кресляр проектно — конструкторського бюро Черкаського обласного управління торгівлі.
• 1976—1979 рр. — старший технік, інженер Черкаської філії Київського інженерно-будівельного інституту.
• 1979—1982 рр. — інженер, асистент кафедри будівництва Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
• 1982—1985 рр. — аспірант Київського інженерно-будівельного інституту.
• 1986—1990 рр. — асистент, доцент кафедри прикладної механіки, заступник декана.
• 1988—1990 рр. — декан факультету роботи з іноземними студентами
• Листопад 1990 року — заступник директора з навчальної роботи Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
• 1994 року — проректор з навчальної роботи Черкаського інженерно-технологічного інституту.

Член-кореспондент Української академії наук національного прогресу.

Був головою Черкаської обласної організації НДП, червень 1997 року — червень 1998 року — член Політради і політвиконкому НДП, секретар НДП.

Голова Комісії з доопрацювання та узгодження проекту Конституції України 1998 року.

Член Комісії з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України липень 1998 року по листопад 2001 року.

Радник Президента України (поза штатом) червень — жовтень 2006 року.

Народний депутат України 2 скликання з квітня 1994 року (2-й тур) до квітня 1998 року, Придніпровський виборчий округ № 418, Черкаської області, висунутий виборцями.

Липень 1994 року по квітень 1998 року — заступник голови Комітету з питань екологічної політики.

Керівник групи «Конституційний центр» (до цього — керівник групи «Центр»). На час виборів — Черкаський інженерно — технологічний інститут, проректор. 1-й тур: з'яв. 63,8 %, за 17,52 %. 2-й тур: з'яв. 55,8 %, за 55,19 %. 11 суперників (основний — Губар С. І., н. 1936, член ДемПУ; Черкаський інженерно-технологічний інститут, завідувач кафедри; член Національної ради ДемПУ.; 1-й тур — 22,15 %, 2-й тур — 33,16 %).

Березень 1998 року — кандидат в народні депутати України від НДП, № 4 в списку.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998 року по квітень 2002 року, виборчий округ № 200, Черкаської області. З'яв. 63,9 %, за 26,9 %, 18 суперників. На час виборів — народний депутат України, Член НДП.

Уповноважений представник фракції ПРП «Реформи-центр» грудень 1998 року по квітень 1999 року.

Уповноважений представник фракції Трудової партії України квітень 1999 року по січень 2000 року, позафракційний з січна по березень 2000 року.

Член групи «Солідарність» березень 2000 року по квітень 2001 року.

Член Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства лютий 1999 року по лютий 2000 року.

Член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією з лютого 2000 року.

Квітень 2002 року — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 200, Черкаська область, самовисування. За 8,40 %, 3 з 11 претендентів. На час виборів — народний депутат України Член Трудової партії України.

Березень 2006 року — кандидат в народні депутати України від Виборчого блоку політичних партій Б.Олійника та М.Сироти, № 2 в списку. На час виборів — голова Трудової партії України.

Народний депутат України 6-го скликання з дистопада 2007 року від Блоку Литвина, № 10 в списку. На час виборів — голова Трудової партії України.

Член фракції «Блок Литвина» з листопада 2007 року.

Перший заступник голови Комітету з питань правової політики з листопада 2007 року.

Голова Трудової партії України з червня 1999 року; співголова Народно-патріотичного об'єднання «За Україну» з липня 2001 року.

Могила Михайла Сироти

Загинув 25 серпня 2008 року в ДТП під містом Узин Білоцерківського району Київської області. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Нагороди і відзнаки

Погруддя Сироти перед ЧДТУ

• Орден «За заслуги» III ст. (11 грудня 1996) — за заслуги в розвитку української державності, активну участь у конституційному процесі^[4]
• Лауреат Міжнародної премії ім. П.Орлика. «Найкращий парламентар року» (загальноукраїнського конкурс «Людина року», 1997)
• Орден Святого князя Володимира Великого II ст. (серпень 1998)
• Орден «За заслуги» II ст. (21 серпня 1999) — за самовіддану працю, визначні особисті заслуги в державному будівництві, соціально-економічному, науково-технічному і культурному розвитку України та з нагоди 8-ї річниці незалежності України^[5]
• Орден «За заслуги» I ст. (26 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України^[6]
• Орден Свободи (28 червня 2021, посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України^[7]

Понад 30 наук. праць, монографія, навчальний посібник.

Володів польською мовою. Захоплення: політика, філософія.

2017 року перед Черкаським державним технологічним університетом, який закінчив Сирота та де він працював проректором, встановлено погруддя.