Сиротинін Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Сироти́нін (14 [26] листопада 1896(18961126) — 4 квітня 1977) — лікар-науковець, український патофізіолог; член-кореспондент АН УРСР (з 1939), дійсний член Академії Медичних Наук СРСР (з 1957). Заслужений діяч науки УРСР^[1](1941), лауреат Премії ім. О.О. Богомольця АН УРСР (1976), Державної премії України в галузі науки і техніки (2000, посмертно).

Сиротинін Микола Миколайович
Народився	14 (26) листопада 1896(1896-11-26) Саратов, Росія
Помер	4 квітня 1977(1977-04-04) (80 років) Київ, УРСР
Місце проживання	Київ, УРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	науковець, лікар
Alma mater	Саратовський університет
Галузь	патофізіологія
Заклад	Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Олександр Богомолець
Відомі учні	Павло Білошицький, Олександра Івашкевич, Ася Колчинська, Віталій Антоненко, Ніна Лауер, Іван Лановенко та ін.
Аспіранти, докторанти	Адо Андрій Дмитрович Колчинська Ася Зеліківна
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	Високогірна фізіологія Космічна фізіологія та медицина Патофізіологія
Батько	Q15077591?
Нагороди

Життєпис

Народився 26 листопада 1896 року у Саратові.

Закінчив Саратовський університет (1915-1924), де з 1921 р. розпочав наукову діяльність під керівництвом свого вчителя акад. О.О. Богомольця, згодом працював під його проводом у Москві, завідував кафедрою у Казані. З 1934 року на запрошення О.О. Богомольця переїхав до м. Києва до очолюваного ним Інституту експериментальної біології та патології, де створив і очолював (1934-1976) науковий відділ (нині - відділ гіпоксії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України). Завдяки значним науковим досягненням працював на керівних постах у ряді інститутів АН УРСР, очолював відділ імунології Українського науково-дослідного інституту туберкульозу, з 1946 р. — відділ Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1955—1961 роках професор кафедри патофізіології Київського медичного інституту. М.М. Сиротинін - один з засновників української патофізіології, який зробив вагомий внесок у більшість її напрямків, є засновником вітчизняної імунології, високогірної фізіології, реаніматології, космічної фізіології та медицини. Однак найбільшу увагу вчений приділяв всебічним дослідженням гіпоксії, здійснив 35 високогірних експедицій, розробив піонерські методи адаптації до гіпоксії, оксигено- та гіпокситерапії багатьох захворювань. Засновник української гіпоксичної школи, дослідження якої були піонерськими і в багатьох напрямках залишаються передовими на вітчизняних та світових теренах.

Меморіальна дошка Миколі Сиротиніну у будівлі Інституту фізіології

Праці Сиротиніна (понад 200) присвячені питанням імунології, алергії, реактивності, висотної фізіології, гіпоксемії, порівняльній патології запалень, методології та історії медицини (з них низка монографій); українською мовою «Життя на висотах і хвороба висоти» (1939).

Серед учнів Миколи Сиротиніна — доктори та кандидати медичних наук, серед яких Павло Білошицький, Олександра Івашкевич, Ася Колчинська, Ніна Лауер, Віталій Антоненко тощо.

Помер 4 квітня 1977 року.

Наукові нагороди

Нагороджений медалями: «Восход - 2» (1965), Ім. Я. Пуркіньє Чехословацького медичного товариства (1970).