Сиріцій

Святий Сирі́цій (лат. Siricius; 334, Рим, Стародавній Рим — 26 листопада 399, Рим, Західна Римська імперія) — тридцять восьмий папа Римський (11 грудня 384—26 листопада 399), римлянин, син міщанина Тибурція.

Святий Сиріцій
Папа Римський
384 — 399
Попередник:	Дамасій I
Наступник:	Анастасій I
Дата народження:	334[1]
Місце народження:	Рим, Римська імперія
Дата смерті:	27 листопада 399
Місце смерті:	Рим, Римська імперія
Релігія:	католицька церква[2]
У миру:	Сиріцій
Медіафайли у Вікісховищі

Понтифікат

Сиріцій був обраний єпископом Риму одноголосно, незважаючи на спроби антипапи Урсіна перешкодити цьому. Він брав активну участь в управлінні церквою. Традиція пов'язує його з появою священних декреталій і введенням целібату. Указ 385 року говорив, що священники повинні припинити співжиття з дружинами.

Сучасник Амвросія Медіоланського і Мартина Турського. Коли іспанський єпископ і аскет Присцілліан, звинувачений своїми колегами-єпископами в єресі, був страчений імператором Максимом, Сиріцій разом з Амвросієм і Мартіном заявили протест проти цього вироку.

Відомий також тим, що відлучив від церкви ченця Йовініана.

Хоча деякі джерела говорять, що Сиріцій був першим єпископом Риму, який став іменувати себе «Папою»^[3], інші джерела стверджують, що титул «Папа» з III століття був почесним позначенням будь-якого єпископа на Заході^[4]. На Сході ж він застосовувався тільки до єпископа Олександрійського^[4]. З початку VI століття цей титул став застосовуватися на Заході тільки до єпископа Риму, що в результаті було закріплено у XI столітті папою Григорієм VII.

Сиріцій також є одним з пап, які нібито вперше стали вживати титул «понтифік», поряд з Калістом I, Дамасієм I, Левом I і Григорієм I. Оксфордський словник християнської церкви свідчить, однак, що термін «понтифік» набув поширення лише в XV столітті, коли Ренесанс зрушив новий інтерес до стародавнього Риму, і цей титул став звичайним почесним званням пап^[5]. За його понтифікату на Римському синоді 396 року встановлено, що єпископи освячуються декількома єпископами і за згодою Рима. У 390 році освятив Базиліку Святого Павла за мурами. Його пам'ять відзначається 26 листопада.