Системна психологія

Системна психологія — це галузь прикладної психології, яка вивчає людську поведінку і досвід роботи в складних системах.

В її основі лежить теорія систем та системне мислення, базується на основі теоретичної роботи Роджера Баркера, Грегорі Бейтсона, Умберто Матурана та інших науковців. Це підхід в психології, в якому групи та окремих осіб, розглядають як системи в стані гомеостазу.

Альтернативні назви: «систематична психологія», «системна поведінка» «психологія, заснована на системах».

Типи СП

Прикладна системна психологія

Де-Грін в 1970 році описав прикладну системну психологію яка є пов'язаною з інженерною психологією і людським чинником.

Когнітивна системна теорія

Когнітивна системна психологія є частиною когнітивної психології, як і екзистенціальної психології (Людвіг Бінсвангер), намагається вивчити бар'єр між станом свідомості та несвідомого ^[1].

Контрактно-системна психології

Контрактно-системна психологія вивчає актуалізацію людських систем через їх участь в організаціях ^[2].

Сімейна системна психологія

загальніша назва для підгалузі сімейної психотерапії. Такі науковці як Мюррей Боуен, Майкл Керр, і Баард ^[3], та інші дослідники почали теоретизацію психології сім'ї як системи ^[4].

Органістично-системна психологія

Завдяки застосуванню систем органістично-системної біології стосовно людської поведінки, Людвиг фон Берталанфі задумав і розробив органістично-ситемну психологію. Яка як теоретична перспектива, необхідна для поступового розуміння різних шляхів розвитку людської особистості і як вона може розвиватися належним чином, спираючись на цілісні інтерпретації людської поведінки.^[5].

Пов'язані галузі

• Ергономіка
• Сімейна терапія
• Організаційна психологія
• Теорія перцепційного контролю
• Психосинтез

Див. також

• Теорія польової поведінки