Ситник Костянтин Меркурійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ситник.

Костянти́н Мерку́рійович Си́тник (3 червня 1926, Луганськ — 22 липня 2017, Київ) — український науковець-ботанік, фізіолог рослин, дійсний член АН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України.

Костянтин Меркурійович Ситник
Народився	3 червня 1926(1926-06-03) Луганськ
Помер	22 липня 2017(2017-07-22) (91 рік) Київ ·Інсульт
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ
Діяльність	ботаніка
Alma mater	Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Вчене звання	професор
Членство	НАНУ, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада	народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Партія	Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», КПРС і Республіканська платформа
Діти	Микола Вересень
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Почесний громадянин Луганська. Член ЦК КПУ в 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 10-го скликання.

Біографія

Народився 3 червня 1926 в місті Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—1949), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—1950 роках — асистент кафедри зоології Луганського педагогічного інституту, працював під керівництвом відомого краєзнавця Івана Сахна. Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1950—1953 рр. — аспірант, у 1953—1958 рр. — молодший науковий працівник, у 1958—1960 рр. — старший науковий працівник, у 1960—1979 рр. — завідувач відділу фізіології рослин, з 1970 — директор Інституту ботаніки імені М.Холодного АН Української РСР.

У 1953-1956 рр. — науковий працівник-консультант науково-організаційного відділу, у 1957—1960 рр. — заступник головного наукового секретаря, у 1962—1966 рр. — начальник науково-організаційного відділу, у 1966—1970 рр. — головний науковий секретар, у 1972—1974 рр. — академік-секретар Відділення загальної біології, у 1974—1988 роках — віце-президент Академії наук УРСР.

З 1967 року — головний редактор «Українського Ботанічного журналу». Пізніше — член редколегії видання.

1967 — Доктор біологічних наук, професор (1967),

1973 — академік НАН України (Відділення загальної біології, ботаніка), президент Українського ботанічного товариства; голова експертної ради ВАК України; голова Всеукраїнської екологічної ліги.

Могила Костянтина Ситника, Байкове кладовище

Під безпосереднім керівництвом та особистої участі Ситника в 70-ті роки XX століття були започатковані дослідження з біо- та хемосистематики рослин, закладено основи для подальшого розвитку генетичної та клітинної інженерії рослин в Україні.

Виступав з критикою уявлень про існування фітогормонів, підтримував погляди Лисенка Т. Д.^[3] Пізніше точку зору на ці питання змінив.^[4]

Сини: Сергій (1952) — біолог, с.н.п., Ін-т фізіології рослин НАН України; Микола (1960) — журналіст (Микола Вересень), онуки: Олександра (1981); Романа (1999).

Помер 22 липня 2017 року у Києві від інсульту^[5]. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі^[6] (ділянка № 49а, 50°24′59.15″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д.).

Політична діяльність

Член ВКП(б) з 1951 року.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання.

• 02.1996 — 05.1999 — член Політради, з 11.1998—05.99 — член політвиконкому НДП.
• 03.1998 — 04.2002 Народний депутат України 3 скликання від НДП, № 17 в списку. Член фракції НДП (05.1998—06.99), позафракційний (06.1999—01.2000), член групи «Незалежні» (01.—03.2000); голова підкомітету з питань науки і технологій Комітету з питань науки і освіти (з 07.1998).
• 12.1999 — 04.2002 — Голова Ради старійшин Української народної партії «Собор»
• З 12.2001 — член ради "Громадської ініціативи «Форум національного порятунку», член Міжвідомчої ради з питань новітніх біотехнологій (з 12.2001).
• 04.2002 — 04.2006 Народний депутат України 4 скликання з від блоку Ю. Тимошенко, № 20 в списку. Голова підкомітету з питань науки і інноваційної діяльності Комітету з питань науки і освіти.

Громадська діяльність

Член редколегії журналів «Український ботанічний журнал», «Экология и ноосферология», «Вісника Харківського національного аграрного університету» (Серія: біологія), «Физиология растений» (Росія), «Ботанического журнала» (Росія), Голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями «ботаніка» і «мікологія».

Наукові праці

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць в галузі фізіології рослин, екології, космічної біології, зокрема співавтор книг:

• «Молекулярные механизмы клетки» (1969),
• «Физиология корня» (1972),
• «Життя зеленого листка» (1973),
• «Біологічний словник» (1974, 1986, за ред.),
• «Довідник з біології» (1978; 1979, 1981, 1985 — рос.; за ред.),
• «Физиология листа» (1978, за ред.),
• «Микола Григорович Холодний» (1979),
• «Микроорганизмы в космическом полете» (1983, за ред.),
• «Клеточная инженерия растений» (1984),
• «В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, 1988),
• «Морфогенез архегониат» (1985),
• «Ботанические тетради» (1986),
• «Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие» (1987, за ред.),
• «Методологические проблемы интеграции ботанических наук» (1987),
• «Словарь-справочник по экологии» (1994, відповід. ред.) та ін.
• кандидатська дисертація «Вплив умов живлення і водопостачання на ріст і фізіологічні процеси в лимоні» (1955);
• докторська дисертація «Ріст і взаємодія органів рослин» (1966).

Відзнаки і нагороди

За наукову, політичну та громадську діяльність Костянтин Ситник відзначений багатьма високими урядовими нагородами.

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (3 червня 2006) — за визначний особистий внесок у становлення та розвиток вітчизняної науки, багаторічну плідну законотворчу і громадсько-політичну діяльність^[7]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (17 квітня 1998) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку фундаментальної науки, формування національної школи космічної біології та активну громадську діяльність^[8]
• Нагороджений орденами Леніна (1986), Трудового Червоного Прапора (1971), Жовтневої революції (1976).

Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.