Сифон (гідрографія)

Сифо́н (через фр. siphon і лат. sipho від грец. σϊφων — «витяжна трубка»)^[1] — в геоморфології, гідрографії — коліноподібний вигин у вертикальній площині каналу підземної карстової річки; трубоподібні канали між пустотами печер.

Схеми сифонів

Сифон.

Напівсифон.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сифон.

Сифонний ефект — коливання рівня карстових вод і витрат джерел, які пояснюються заповненням і спорожненням сифонних каналів, припливно-відпливною пульсацією.

Найдовший сифон у світі — підводна печера Окс-Бель-Ха довжиною 182 км^[2].

Див. також

• Карст