Сичик-горобець цейлонський

Си́чик-горобе́ць цейлонський^[2] (Glaucidium castanotum) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)^[3]. Ендемік Шрі-Ланки. Раніше вважався підвидом індійського сичика-горобця, однак був визнаний окремим видом.

? Сичик-горобець цейлонський
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Совоподібні (Strigiformes) Родина: Совові (Strigidae) Рід: Сичик-горобець (Glaucidium) Вид: Сичик-горобець цейлонський
Біноміальна назва
Glaucidium castanotum Blyth, 1846
Ареал виду
Синоніми
Glaucidium radiatum castanonotum Glaucidium castanonotum
Посилання
Вікісховище: Glaucidium castanotum Віківиди: Glaucidium castanotum ITIS: 555464 МСОП: 22689286

Опис

Пара цейлонських сичиків-горобців

Цейлонський сичик-горобець

Довжина птаха становить 17—19 см, розмах крил 122—137 см, вага 100 г, довжина хвоста 56—70 мм. Самиці дещо більші за самців. Верхня частина тіла каштаново-коричнева, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла біла, поцяткована тонкими чорнуватими смужками. Лицевий диск коричневий, слабо виражений, шия біла. Очі світло-жовті, восковиця сіра або зеленувато-біла, дзьоб жовтуватий або зеленуватий, лапи жовтувато-оливкові.

Поширення і екологія

Цейлонські сичики-горобці є ендеміками острова Шрі-Ланка. Вони живуть у густих вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1950 м над рівнем моря. Активні вдень, особливо під вечір. Живляться переважно жуками та іншими комахами, а також дрібними гризунами, ящірками і пташенятами. Сезон розмноження триває з березня по травень. Гніздяться в дуплах дерев, часто використовують покинуті гнізда дятлів. У кладці 2 яйця.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція цейлонських сичиків0горобців становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.