Скадовський Сергій Балтазарович

Сергі́й Балтаза́рович Скадо́вський (2 березня 1863(18630302), Херсон, Російська імперія — 15 червня 1918, Скадовськ, Українська Держава) — український поміщик польського походження, громадський діяч, благодійник, засновник Скадовська.

Сергій Балтазарович Скадовський
Народився	2 березня 1863(1863-03-02) Херсон, Російська імперія
Помер	15 червня 1918(1918-06-15) (55 років) Скадовськ, Українська Держава ·параліч серця
Поховання	Скадовськ
Громадянство	Російська імперія
Національність	поляк
Місце проживання	Скадовськ
Діяльність	громадський активіст
Відомий завдяки	Засновник міста Скадовськ
Титул	дійсний статський радник
Посада	член Державної ради Російської імперії
Рід	Скадовські
Батько	Балтазар Якович Скадовський
У шлюбі з	Марія Олександрівна Скадовська (Шліппе)
Діти	Олександр, Лев, Сергій, Юрій (Георгій), Марія, Єлизавета, Ольга, Ніна
Нагороди	Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скадовський.

Життєпис

Був нащадком польського шляхетського роду гербу Доленга. Його дід Яків Якович Скадовський перебрався до Херсона після третього поділу Речі Посполитої (1795).^[1]

Сергій Балтазарович отримав агрономічну освіту в Німецькій імперії, в 21 рік успадкував батькове майно: 33 тис. десятин землі, 35 тис. тонкорунних овець, два табуни коней (близько 500 голів) i велику кількість рогатої худоби. Маєток Зоринка, що належав тітці, спочатку перейменував на Олександрівку (на честь тестя), а після утворення поштової контори — в Балтазарівку, на честь батька, оскільки в Російській імперії було багато Олександрівок і постійно плутали адреси.

У 1886 визначений на службу почесним членом «Херсонського губернського піклування дитячих притулків», з 1889 по 1895 — почесний мировий суддя по Дніпровському повіту Таврійської губернії. 1893 року починає будувати пристань та нове містечко.

Був значним благодійником того часу, в 1899 році передав 5 000 пудів проса незаможникам Дніпровського повіту.

З 1887 обирався предводителем дворянства Дніпровського повіту Таврійської губернії, переобраний на цю посаду у 1890 та 1893 роках. Камерґер Двору Його Імператорської Величності (1902). Дійсний статський радник (1904). Голова повітових (1887–1897), а потім, у 1897–1906 роках, губернських Земських Зборів (аналог сучасного голови обласної ради). В 1904 році у Харбіні та 1915 році на Західному фронті Скадовський займався організацією польових шпиталів Червоного Хреста.

У 1906 році обраний у Державну Раду, котра була верхньою палатою тодішнього російського парламенту. Під час роботи в Раді брав участь у ряді закордонних візитів російських парламентарів. У 1912 вибув зі складу Державної Ради.

У 1913–1917 роках обраний гласним (депутатом) земських зборів Дніпровського повіту і був одним з чотирьох гласних Таврійської губернії від Дніпровського повіту. Був також почесним мировим суддею Сімферопольського повіту, попечителем Сімферопольського реального училища та дитячого будинку Таранова — Бєлозерова.

Сергій Балтазарович Скадовський помер на 56 році життя від паралічу серця у Скадовську. Похований у Свято-Сергіївській церкві поряд із дружиною, але у 1930-х роках здійснено їх перепоховання на старому міському кладовищі.

У 2007 на могилі подружжя було встановлено гранітний пам'ятник зі словами: "Я хотів би створити привітне місто, в якому всім людям приємно було б жити. Засновнику міста і порту Сергію Балтазаровичу Скадовському, на честь 113-ї річниці з дня заснування міста Скадовська від вдячних портовиків", викарбуваними на ньому.

Родина

У 1887 з Асканії-Нової до Сімферополя на кінські перегони приїхала Софія Богданівна Фальц-Фейн з дочкою Лідою та племінницею Марією Олександрівною Шліппе (1868, Москва — 1917, Херсон). Знайомство Скадовського зі Шліппе закінчилося тим, що 1888 року одружився в Москві з Марією Олександрівною.

Під час першої світової війни у 1914 Марія Олександрівна за власні кошти організувала в Скадовську лазарет на 39 місць для поранених. Добровільно пішла сестрою милосердя Червоного Хреста на західний фронт під Львовом, за цю роботу була нагороджена медаллю «За хоробрість» i Георгіївською стрічкою. Значні сімейні та громадські навантаження негативно вплинули на стан її здоров'я і восени 1917 року, в Херсоні, вона померла, коли поверталася з чоловіком з Петрограда до Скадовська. Похована на старому міському цвинтарі у Скадовську поруч з чоловіком.

З Марією Олександрівною С. Б. Скадовський мав чотирьох синів та чотирьох доньок. Із дітей пережили революційні часи XX століття лише два сини — Сергій та Олександр.

Нагороди

Мав ордени Святого Станіслава 1-го, 2-го i 3-го ступенів, Святого Володимира 3-го i 4-го ступенів та османський орден «Османіє» 2-го ступеня. Окрім того, срібну медаль на пам'ять коронування (1896) для носіння на Андріївській стрічці, Романівський знак 2-го ступеня та срібну медаль на пам'ять про Олександра III на Олександрійській стрічці. Останній свій орден від імператора Миколи II — Орден Святої Ганни першого ступеня з зіркою — Сергій Балтазарович отримав 1 січня 1917 року.

Вшанування пам'яті

До сторіччя Скадовська в місті відкрито пам'ятник С. Б. Скадовському. На його честь у 2000 році названо українське торгове судно «Сергій Скадовський». З 1999 року — Почесний громадянин міста Скадовська (посмертно). Розпорядженням міського голови Скадовська № 19-р від 19 лютого 2016 року «Про перейменування топонімів міста» колишню вулицю Червоноармійську перейменовано на вулицю Сергія Скадовського^[2].

Галерея

• 
  Могила Скадовських на старому міському цвинтарі

Див. також

• Скадовський морський торговельний порт