Скалозуб Олекса

Скалозу́б Оле́кса (1895—1947) — актор із театру ім. Садовського^[1], драматург, театральний діяч.

Скалозуб Олекса
Народився	1895(1895)
Помер	1947(1947)
Діяльність	актор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скалозуб.

Життєпис

Дві постанови Олекси Скалозуба, вівторок, 13 листопада, 1934 рік^[2]

Народився 1895 року.

По Першій світовій війні переселився з Наддніпрянщини до Коломиї^[3]. Старшина Дієвої Армії УНР.

У повоєнні роки й до кінця 20-х, гуртуючи навколо себе талановиту молодь, очолює разом із Дмитром Николишином Коломийський театр, що його 1916 року було відновлено як «Український народний театр ім. Тобілевича»^[4]. Був також актором Українського театру Миколи Орла-Степняка.^[5] У Коломиї 1934 року переклав із французької класики Мольєрову комедію «Чудодійний лікар»^[6]. Здійснив інсценізацію повісті Богдана Лепкого «Сотниківна». Популярність Олекси Скалозуба в міської громади була такою, що 1936 року відомий український художник Ярослав Лукавецький створює його портрет, відгукуючись про актора як про «жертвенного фанатика, патріота, емігранта-петлюрівця й курбасівця»^[7][8]. Саме в постановці Олекси Скалозуба коломийський театр ім. Тобілевича зіграв виставу «Крицеві душі» за повістю «Апостол черні» 1937 року на вечорі, присвяченім 40-річчю письменницької діяльності Ольги Кобилянської за участі самої ювілярки^[8]. У його виставах брали учать Іван Іваницький, Роман Малащук^[3], Роман Степаняк^[1] тощо.

Він співпрацював із «Рекордом», де видавав твори для сцени. Помітною книгою був «Словник чужомовних слів, виразів і приповідок» 1933 року, що його впорядкував сам драматург^[9].

Помер 1947 року.