Скловуглець

Скловуглець (англ. Glassy carbon) — твердий матеріал, що поєднує властивості графіту (добра електропровідність) і скла (висока твердість).

Великий кусок скловуглецю.

Першим отримав скловуглець Бернард Редферн у 1950 році в лабораторії «The Carborundum Company» в Манчестері.

Фізичні властивості

Залежно від чистоти, структури та методу виробництва властивості скловуглецю можуть різнитись.

• Твердість — 7 балів за шкалою Мооса.
• Модуль пружності — 25—2900 ГПа.
• Границя міцності на розтягнення 30—75 МПа.
• Границя міцності на згинання — 100—160 МПа.
• Густина — 1,5 г/см³.
• Питомий опір — 40—50 Ом·мм²/м.
• Коефіцієнт теплопровідності (при 20 °C) — 3—8 Вт/(м·К)
• Температурний коефіцієнт лінійного розширення (за 20—1500 °C) — (4,4—5,1)× 10⁻⁶ К⁻¹.
• Газопроникність — 10⁻¹²—10⁻⁹ см²/с

Одержання

Скловуглець одержують шляхом карбонізації високомолекулярних вуглеводнів. Зазвичай використовують спеціальні термореактивні полімери, яким надають форми потрібного виробу, а відтак обпалюють за температури 2000 °C у вакуумі чи інертній атмосфері.

Застосування

Скловуглець має широкий спектр застосування в хімічній, металургійній та електронній промисловостях, біологічної інженерії тощо.

Посилання

• Богатое семейство углеродных материалов(рос.)
• СТЕКЛОУГЛЕРОД СУ-1300, СУ-2000, СУ-2500(рос.)