Скляров Микола Митрофанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скляров.

Микола Митрофанович Скляров (1907 — 2005) — вчений у галузі матеріалознавства^[1], лауреат Сталінської премії другого ступеня і Ленінської премії.

Скляров Микола Митрофанович
Народився	6 (19) вересня 1907  Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	16 квітня 2005(2005-04-16) (97 років)  Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана
Заклад	All Russian Scientific Research Institute of Aviation Materialsd
Вчене звання	професор[d]
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Ivan Sidorind
Вчителі	Ivan Sidorind
Відомі учні	Yelena Borisovad
Нагороди	Honoured aircraft engineerd

Біографія

Народився 6 (19 вересня) 1907 року у Старобільську (нині Луганська область, Україна). Батько  — викладач словесності в жіночій гімназії. Закінчив Старобільський профтехнікум, потім — МВТУ імени Н. Е. Баумана у 1931 році.

З 1931 по 1934 рік працював інженером Техвідділу Економічного управління (ЕКУ) ОДПУ (під керівництвом А. Г. Горянова-Горного). У 1934 — 1957 роках працював у ВІАМ старшим інженером, в 1953 — 1988 роках — начальник лабораторії міцності, в 1957 — 1998 роках обіймав посаду заступника директора з науи і одночасно продовжував керувати лабораторією міцності матеріалів. У 1998 — 2005 роках був радником генерального директора ВІАМ^[2]. Доктор технічних наук (1950), професор (1951)

Помер 16 квітня 2005 року в Москві після важкої хвороби.

Внесок у науку

Займався матеріалознавчими питаннями бойової живучості літальних апаратів. Спільно з С. Т. Кішкіним запропонував новий метод отримання мартенситу з аустеніту, також ними були розроблені склад сталі і методи бронювання літаків Іл-2^[3].

У передвоєнні роки важливим внеском у сфері захисту літаків стало створення Н. М. Скляровим і С. Т. Кішкіним гомогенної сталевої броні АБ-1, що сполучила високу стійкість проти куль стрілецької зброї калібрів 7,62-7,92 мм з високою технологічністю. Загартування на повітрі і під штампом дозволяло виготовляти деталі подвійної кривизни, складних аеродинамічних контурів. Використовуючи захисні і технологічні властивості броні АБ-1, Ільюшин створив штурмовик Іл-2 з цілісно броньовим фюзеляжем - «літаючий танк», забезпечивши практично повну його невразливість від вогню стрілецької зброї того часу і значною мірою від малокаліберних снарядів уламкової дії.

Автор численних робіт з досліджень міцності і надійності матеріалів в екстремальних умовах. Великий внесок вніс в теорію горіння титанових сплавів і створення пожежобезпечних титанових сплавів.

Автор понад 200 наукових праць.

Адреса в Москві

• 1930-і по 1954 р. Малий Кисловський провулок, будинок 9, будова 1
• 1954 по 1990 р. пл. Повстання, буд. 1, кв. 396
• 1990 по 2005 р. Марксистська вул., буд. 38.

Нагороди та премії

• заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1957)
• орден Леніна (16.09.1945)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (1957; 1963; 24.03.1983)
• медалі^[4]
• Ленінська премія (1989)
• Сталінська премія другого ступеня (1942) — за створення авіаційної броні
• премія Уряду Російської Федерації (2001)
• Премія ЦК ВЛКСМ (1940)
• Почесний авіабудівник (1982)
• медаль «Зірка Ціолковського» (2004)