Скомороха Віктор Єгорович

Віктор Єгорович Скомороха (нар. 7 лютого 1941) — радянський і український суддя, кандидат юридичних наук, професор. Голова Конституційного суду України (1999—2002).

Скомороха Віктор Єгорович
Скомороха Віктор Єгорович
3-й Голова Конституційного суду України
19 жовтня 1999 — 18 жовтня 2002
Попередник:	Тимченко Іван Артемович
Наступник:	Селівон Микола Федосович
Народження:	7 лютого 1941(1941-02-07) (84 роки)  Матросове, Солонянський район, Дніпропетровська область, СРСР
Країна:	СРСР →  Україна
Освіта:	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Ступінь:	кандидат юридичних наук
Нагороди:

Біографія

Народився 7 лютого 1941 року в селі Матросове Солонянського району на Дніпропетровщині^[1].

З 1959 по 1960 рік — шофер у колгоспі «Жовтнева революція», у 1960—1963 роках служив в армії.

У 1963—1967 роках навчався у Харківському юридичному інституті^[1].

У 1967 році починає працювати суддею Краснолуцького міського народного суду на Луганщині, з 1970 року — суддя Луганського обласного суду.

1976 року обирається суддею Верховного Суду України. Має вищий кваліфікаційний клас судді.

У 1996—1999 роках — секретар Колегії суддів у справах за конституційними поданнями і зверненнями.

У вересні 1996 року на третьому (позачерговому) з'їзді суддів України призначений суддею Конституційного Суду України, у 1999 році був обраний Головою Конституційного Суду України на період з 1999 по 2002 рік^[2].

У 2001 році захистив дисертацію кандидата юридичних наук на тему: «Конституційний Суд України в механізмі державної влади»^[3]. У 2003 було присвоєно вчене звання професор.

Припинив повноваження судді Конституційного Суду України з 19 жовтня 2005 року^[2].

З 2006 року — член Комісії державних нагород і геральдики^[1].

Науковий доробок

Автор близько 50 публікацій, присвячених аналізові та застосуванню законодавства, захисту прав людини^[1]. 1999 року вийшли друком кримінально-публіцистичні нариси «Пам'ять і біль». У 2007 році вийшла друком книга "Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики". Брав участь у підготовці проєктів Концепції судової реформи в Україні, Закону про статус суддів, проєкту Кримінального кодексу та низки інших законопроєктів.

Нагороди

• орден «За заслуги» І ступеня (25 жовтня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою установленні конституційного судочинства, вагомі трудові здобутки^[4];
• орден «За заслуги» ІІ ступеня (4 жовтня 2000) — за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, заслуги у зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм^[5];
• медаль «Ветеран праці»;
• заслужений юрист України (грудень 1995);
• Хрест пошани «За відродження України» II ступеня.