Скотар Володимир Антонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скотар.

Володи́мир Анто́нович Скота́р (1964—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III та II ступеня.

Володимир Скотар Скотар Володимир Антонович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	21 червня 1964(1964-06-21) Кошари, Сумська область, УРСР
Смерть	29 серпня 2023(2023-08-29) (59 років)
Поховання	Конотоп
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2015—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «Учасник АТО»

Життєпис

Народився 21 червня 1964 року в селі Кошари Конотопського району Сумської області^[1]. Закінчив Кошарівську школу. Полюбляв техніку, риболовлю.

З 1997 року проживав у селі Ковалівка Миргородського району Полтавської області^[2]. У Ковалівці створив сім’ю; із дружиною Оленою Іванівною прожили 23 роки подружнього життя. працював на місцевих приватних підприємствах.

З березня 2015 року брав участь у війні на сході України. Старший механік – водій механізованої бригади механізованого батальйону.^[3]

Помер 29 серпня 2023 у Київському госпіталі^[4][5].

Похований 2 вересня 2023 року на Алеї Героїв у Конотопі^[6].

Без Володимира лишились мама Марія Захарівна, сестри, племінники, дружина, родичі.^[7]

Нагороди

• Орден «За мужність» II ступеня (3 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[8].
• Орден «За мужність» III ступеня (3 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[9].
• Нагрудний знак «Учасник АТО»
• Відзнака Президента України «За оборону України»