Скрипко Микола Семенович

Мико́ла Семе́нович Скрипко́ (рос. Николай Семёнович Скрипко; 5 грудня 1902 — 5 грудня 1987) — радянський воєначальник, маршал авіації (19.08.1944). Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання (1962—1966). Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС (1961—1966).

Микола Семенович Скрипко
рос. Николай Семёнович Скрипко
Народження	22 листопада (5 грудня) 1902(1902-12-05) с. Больдераа, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Смерть	5 грудня 1987(1987-12-05) (85 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Роки служби	1919—1987
Партія	КПРС
Звання	Маршал авіації
Війни / битви	Громадянська війна в Росії, Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За оборону Києва» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Життєпис

Народився в селі Больдераа, нині мікрорайон міста Рига (Латвія). Росіянин.

У лавах РСЧА з 1919 року. В роки Громадянської війни в Росії воював рядовим бійцем, брав участь у боях з білогвардійцями у Східному Сибіру та на Далекому Сході. Після закінчення війни продовжив військову службу в артилерії.

У 1924 році перейшов до авіації. У 1925 році закінчив Ленінградську військово-теоретичну школу, у 1927 році — 1-шу Качинську військову авіаційну школу льотчиків імені М'ясникова. Був льотчиком, льотчиком-інструктором, командиром ланки, загону, ескадрильї.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З лютого 1934 року — начальник відділу з підготовки льотчиків, згодом — командир навчальної бригади в Приволзькому військовому окрузі. У 1938 році закінчив Вищу льотно-тактичну школу. Протягом 1938—1940 років командував авіаційним полком, бригадою, дивізією. З листопада 1940 року — командир 3-го далекобомбардувального авіаційного корпусу.

З початком німецько-радянської війни — командувач ВПС 5-ї армії і заступник командувача ВПС Південно-Західного фронту. З березня 1942 року — заступник командувача авіацією далекої дії. З грудня 1944 року — перший заступник командувача 18-ю повітряною армією.

У повоєнний період продовжив військову службу у ВПС СРСР. Протягом 1946—1949 років — перший заступник командувача далекої авіації. У 1950 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу.

З 1950 по 1955 роки — командувач транспортно-десантної авіації, помічник командувача повітряно-десантними військами. З 1955 по 1969 рік був командувачем військово-транспортної авіації ВПС СРСР.

З серпня 1969 року — інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

Нагороди

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, п'ятьма орденами Червоного Прапора (27.03.1942, …), орденами Суворова 1-го (18.08.1945) та 2-го ступенів, Кутузова 1-го (29.07.1944) та 2-го ступенів, Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями та іноземними нагородами.

Посилання

• Біографія на «Хронос» [Архівовано 4 грудня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)